Відомі та звичайні тернополяни. Бо він умів про кожного написати по-особливому правдиво, просто і цікаво. 8 червня відомому журналісту, закоханому в Тернопіль, могло б виповнитися 80 років.
Друзів і близьких Володимира Сушкевича зібрала Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека. Тут за теплими розмовами минув вечір-спогад «Закоханий у Тернопіль», приурочений до 80-річчя від дня народження пана Володимира, автора відомої книжки «Листи до друга», присвяченої Тернополю і тернополянам, заслуженого журналіста України, володаря Всеукраїнської премії «Золоте перо». Він народився в 1939 році, а в 2011-му його не стало.
Ведуча заходу, завідувачка відділу міського абонементу Тетяна Ковалькова звернула увагу на те, що Володимир Леонович був ровесником бібліотеки (Тернопільську ОУНБ засновано 1939 року), одним із перших її читачів, починаючи з далеких 50-х років минулого століття. Вона зазначила, що вірний друг книгозбірні, кореспондент газет «Вільне життя» та «Свобода» відійшов у засвіти вісім років тому, проте талановитого журналіста пам’ятають і шанують багато тернополян, а його книжка «Листи до друга» має популярність серед читачів різного віку. Три незабутні зустрічі за участю Володимира Сушкевича відбулися в Тернопільській ОУНБ: «Тернопіль у стилі ретро», «Бібліотека, яку я люблю», презентація книжки «Листи до друга».
На захід завітали тернопільські журналісти, відомі краяни, які поділилися теплими спогадами про Володимира Леоновича. Галина Садовська назвала Сушкевича ангелом, який ходив по землі, розповіла, що коли у 2008 році побачили світ його знамениті «Листи до друга», то він тішився, як дитина.
Оксана Періг, донька Володимира Леоновича, подякувала присутнім за пошанування її батька. Вона сказала, що він був самоіронічною, самокритичною та чуйною людиною і завжди допомагав людям, чим міг. «Тато, – зауважила пані Оксана, – не любив розхожої фрази: це ваші проблеми. Він вважав, що люди завжди мають залишатися людьми, і намагався сам допомагати багатьом».
Тетяна Дігай, тернопільська поетеса та музикант, згадала про знайомство зі знаменитим журналістом і те, як він оцінив її перший вірш про Тернопіль.
Юрій Завадович, заслужений лікар України, поділився спогадами про багаторічну дружбу з Володимиром Леоновичем ще зі шкільних років, яку вони пронесли крізь усе життя. Пан Юрій згадував, як Сушкевич часто кликав його до себе «погуторити»: «Прийди, поговоримо по-нашому», тобто, галицькою говіркою, якою, до речі, писав і свої знамениті «Листи до друга». Взагалі, Сушкевич якось по-особливому умів радіти зустрічам з друзями.
Часто у редакційних кабінетах Володимира Леоновича бував і філателіст Юрій Ковальков. Він назвав три головні, на його думку, риси, притаманні відомому журналісту: надзвичайна скромність, інтелект і почуття гумору.
Відомий фотожурналіст Василь Бурма розповів про багаторічну творчу співпрацю з Володимиром Леоновичем у газеті «Вільне життя». Згадав цікаву історію. Тоді Сушкевич працював у Кривому Розі і написав пану Василю листа, котрий загубився непрочитаним між газетами. Минуло багато літ. Володимир Леонович уже приїхав до Тернополя і працював у «Вільному житті». Перетинався постійно з Василем Бурмою, однак ніколи не згадував про свій лист, на який не отримав відповіді. Та якось пан Бурма переглядав старі газети і випадково натрапив на уже пожовтілий аркуш. Прийшов до Сушкевича з вибаченням. Володимир Леонович його прийняв, мовляв, тепер зрозуміло, чому не отримав відповіді.
«…Усі люди, як зорі, і кожен горить на своїй висоті, і кожен світить по-своєму. У Сушкевича була своя орбіта», – зазначив Василь Бурма.
Упродовж заходу звучали уривки з книжки «Листи до друга» у майстерному виконанні Юрія Черненка, актора Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Також він прочитав вірш Василя Стуса «Синові» – переклад вірша англійського письменника Редьярда Кіплінга «Якщо» («If»). Варто зазначити, що Володимир Сушкевич зібрав за своє життя 46 перекладів цієї поезії.
Доповнювали виступи гостей фрагменти фільму та мультимедійна презентація про життєвий і творчий шлях Володимира Сушкевича, які надали журналісти Михайло Маслій та Лариса Михальська.
На згадку про вечір бібліотекарі відділу міського абонементу подарували всім учасникам листівки з графічним зображенням книгозбірні у виконанні Євгена Удіна, заслуженого художника України.
«…Скажи, друже, куди поділись ті роки? Відшуміли весни, відзеленіли літа, віджовкли осені, відбіліли зими. Ніщо так не тривожить, як швидкоплинність часу…» Так писав в одному з «Листів до друга» Володимир Сушкевич.
«…А зараз у Тернополі владарює перше літо третього тисячоліття. Прекрасна пора. Чи дощ, чи сонце – все радує, бо все це – життя. А воно попри всі негаразди таке прекрасне. І місто наше в полоні цієї пори впевнено заглядає у своє майбуття…»
Ці слова Володимир Леонович написав у червні 2001 року у своїх «Листах до друга»…
