У збірниках древніх народних китайських пісень ця рослина згадується, як «квітка забуття». Вважалося, що, покладена над головою, або наволочка з вишитим зображенням цієї квіточки, змусять забути про всі печалі. У китайській етнофармакології має назву Wang-You-Cao, що в перекладі означає – квітки для сумної людини.
Йдеться про лілійник – Hemerocallis.
Як розповіли у Кременецькому ботанічносу саду, історія походження роду Hemerocallis бере початок на Далекому Сході (Японія (острова Хонсю, Хоккайдо), Сахалін); на території Північно-Східного Сибіру, Північної і Південної Кореї; в Східній Азії (Монголії та Китаї), де дикі видові лілійники культивувалися тисячі років. Перші згадки про лілійники в медичному трактаті часів правління китайського імператора Хуан Ті відносяться до 2697 року до н. е.
У китайській писемності символ, який використовується для позначення лілійника, такий самий, як і символ «материнська любов».
Зараз у Кременецькому ботанічному саду рясно квітують ці квіти – лілійники, які стрімко увірвалися в наші сади і серця.
