У Тернополі організували незвичайне свято для дітей, які народилися передчасно (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Сльози щастя, теплі обійми, непрості спогади і  щемливе дитяче «дякую». На «Святі Малюка», яке організували у Тернополі з нагоди Дня передчасно народженої дитини, важко було стримати емоції. Вже втретє медики обласного перинатального центру разом з командою однодумців організовують у нашому місті незвичайне дійство для крихіток, які з’явилися на світ передчасно та їх родин.

Цьогоріч вдалося зібрати близько 40 дітей. Наймолодшим із них 11 місяців, а найстаршим – 9 років.

Завідувачка відділення інтенсивної терапії Неля Скубенко підготувала цікаву презентацію про кожного з них. Розповіла про їх народження, вагу, труднощі, з якими зіткнулися при виходжуванні, як живуть малюки сьогодні. Справжнім сюрпризом став мініфільм «Історія одного життя» про появу на світ «ранніх пташок» на основі реальних фото, які вдалося зробити за час існування відділення. За кожною такою дитиною – титанічна праця лікарів, сльози і молитви батьків та велике бажання малюка жити.

Учасники свята нагадували велику родину. Лікарі радо гралися з дітьми, батьки розповідали їм про успіхи малюків, мами обмінювалися корисним досвідом. Багато з них знайомі між собою і підтримують дружні стосунки.

– Сьогодні ми щиро радіємо за усіх цих чудових дітей та їх родини, – каже завідувач відділення інтенсивної терапії новонароджених Тернопільського обласного перинатального центру «Мати і дитина» Неля Скубенко. –Так приємно бачити малюків, яких врятували своєю великою любов’ю батьки і лікарі. Ми тішимся їхніми здобутками, радіємо, що вони вже вміють читати, що ходять в садочок та в школу. А ще приємно, що «Свято малюка» у нашому місті вже стало доброю традицією і об’єднує щоразу більше людей.

Вікторія Гулій, мама 11-місячного Давида, який народився вагою 850 грамів на 25 тижні вагітності, розповідає, що передчасні пологи були для неї несподіванкою. Сьогодні їй важко згадувати про той складний період – місяць у відділенні інтенсивної терапії та ще півтора місяці у дитячій лікарні. Жінка весь час молилася, щоб син вижив і диво сталося. Давиду через кілька днів виповниться рочок.

– Артемчик народився вагою 1170 грамів. Я добре пам’ятаю, коли на Святвечір ми прийшли з чоловіком в лікарню і запитали Нелю Володимирівну, чи є зміни. Вона відповіла: «Ще не хоче сам дихати», – розповідає Оленка Кирилюк, мама Артемчика. – На Різдво приходимо вранці, а Неля Володимирівна виходить вся в сльозах. Я того місяця так багато хвилювалася, що коли її побачила, то подумала про найгірше. А вона мене обіймає мене і каже: «Сьогодні над вами Ісусиком і синочок почав дихати сам. Готуйтеся, завтра переводимо вас в дитячу лікарню…»  Для нас це було неймовірне щастя.

4-річна Ліля з’явилася на світ з вагою 1020 грамів.

– Вона дуже активна дівчинка, знає багато віршиків, любить танцювати – розповідає мама Вікторія Кметик. Жінка зізнається, у той важкий період після народження маляти сили давала щира віра, що все буде добре, і молитва.

Кожна історія цих родин не залишає байдужим нікого. Вони розповідають про свій досвід, аби про проблему передчасно народжених дітей в Україні знали більше, аби виділяли кошти на нове обладнання і з’являлося більше шансів на життя для «ранніх пташок».

Як і годиться, на «Святі малюка», був торт, подарунки для дітей та веселі розваги. Батьки отримали символічні медалі за свої старання, турботу і недоспані ночі. Натомість для відділення, яке дало путівку в життя  їхнім малюкам, родини «поспішайок» подарували укладки для позиціонування недоношених діток.

… Я втретє побувала на «Святі малюка», і щоразу це дійство зворушує мене до сліз. Вражають, діти, які народилися такими крихітними, але зуміли ввібрати у себе так багато любові, добра і молитов та стати величезним щастям для своїх батькам. Вражають лікарі, завдяки професіоналізму і наполегливості яких ці «ранні пташки» починають самостійно дихати, набирають вагу і отримують шанс на життя. Та, мабуть, найбільше щемливих емоцій викликають батьки та їх величезна сила і мужність у боротьбі за своє крихітне щастя. Хочеться усім їм сказати велике дякую, за те, що ділитися пережитим, за досвід, за щирість і приклад великої любові, яка здатна здолати все.






Loading...



Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares