Півники злаколисті (Iris graminea L.) регіонально рідкісна багаторічна трав’яниста рослина родини півникові (Iridaceae), 40 см заввишки. Коротке кореневище тонке гіллясте, утворює густі дернини. Листя вузьке і нагадує листя злакових рослин, у верхній частині поникле. На короткому квітконосному пагоні розташована одна або дві фіолетово-сині квіти до 6-7 см в діаметрі. Хоча листя перевищує квітконоси, але не закриває занурені в нього квіти, а надає їм особливого шарму. Цвіте в червні.
Зростає на сухих, найчастіше вапнякових ґрунтах, на трав’янистих галявинах, узліссях, рівнинах та підвищеннях.
У заповіднику «Медобори» спостерігаються доволі рідко.
Тепер про велику родину півників злаколистих. Наукова назва походить від грецького слова Iris, що означає веселка, через велике різноманіття забарвлень квіток рослин цього роду.
Сьогодні вчені нараховують близько 800 видів ірисів, які відрізняються за формою, кольором і середовищем зростання. Їх можна зустріти на різних континентах, від Європи до Азії, від гірських хребтів до посушливих степів.
Існує також красива давньогрецька легенда, згідно з якою квіти названо на честь богині веселки Іріди, посланниці богів Олімпу на землю.
Вважається, що саме Гіппократ у IV столітті до нашої ери дав цю назву квітам, вражений розмаїттям їх кольорів.
Перші свідчення про іриси датуються ще в епоху бронзового віку. Ці квіти, відомі людству вже тисячі років, і досі залишаються джерелом натхнення, досліджень та обожнювання в різних куточках світу.
Фото Галини Оліяр.
