У Господарському Суді м. Тернополя відбулось вже друге судове засідання, щодо cтягнення із 68 компаній, які входять в склад агрохолдингу «Мрія» заборгованості за отриманими коштами.
Кредитори «Мрії», а саме лондонський банк «Бе.Ен.Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед» та інші позиваються тепер вже до нового менеджменту агрохолдингу “Мрія” в лиці Саймона Чернявського та вимагають повернути їм майже 15 мільярдів боргу…
Сума позову в 15 000 000 000 грн, який є в 3 рази більший ніж бюджет самої Тернопільської області, де і проходить даний Судовий процес сама по собі є резонансною та безпрецедентною.
Але не дивлячись на рекордну суму позову, подію явно намагались приховати від уваги ЗМІ та громадськості.
Представники агрохолдингу Мрія, побачивши в залі суду журналістів та громадських активістів, були явно здивовані, почали помітно нервувати і відмовлятись надавати будь-які коментарі з приводу справи.
Відео із судового засідання:
Також досить дивним були і злагоджені, миролюбні і майже синхронні дії інших учасників судового процесу вже під час самого засідання.
Присутнім в залі журналістам та представникам громадських організацій скидалось на те, що обидві сторони цього утаємниченого судового процесу насправді є однією стороною. А те, що відбувається в залі засідань – йде за завідома спланованим та узгодженим сценарієм.
Тож журналісти-розлідувачі,поцікавились біографією та судовими справами учасників Судового процесу.
І з’ясувався один дуже підозрілий факт: юристи, які представляють інтереси кредиторів (позивачів), працюють в юридичній компанії AVELUM – це та сама фірма, яка постійно представляє інтереси самих відповідачів – агрохолдингу “Мрія”!!!
Зокрема, голова практики юридичної фірми AVELLUM Дмитро Марчуков, представляв інтереси агрохолдингу “Мрія” (відповідача), а його колега по офісу – Сергій Уваров, представляє Кредиторів Мрії , тобто позивача у даному позові…Такий собі юридичний “мєждусобойчик”.
Отже зовсім не дивно, що практично “в один голос” представники і позивача, і відповідачів (агрохолдингу Мрія), просили суддю продовжити засідання у “закритому режимі”, подалі від людських очей і дуже засмутились, коли представник феміди відмовив у їхньому явно невмотивованому клопотанні.
Отже, в результаті аналізу цієї каламутної історії виникають гострі запитання:
- Чому “полем юридичної битви” обрано саме Тернопіль, адже агрохолдинг Мрія –це загальнонаціональна компанія із численними представництвами по Україні?
- Як пояснити,що юристи і позивача, і відповідачів у даній справі – працівники однієї і тієї ж юридичної фірми? Чи є тут конфлікт інтересів або змова?
- Чому позивачі і відповідачі одностайно клопотали в Суду проводити судове засідання, предметом якого є борг у 15 мільярдів гривень (!) у закритому режимі та що намагаються приховати від суспільства?
