Руслан Рудіч – учасник АТО, який воював у складі легендарної 95-ої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Під час АТО Руслан пройшов гарячі точки. Та незважаючи на це, коли його демобілізували, залишився ще на службу, підписавши контракт.
Після повернення з війська, Руслан захопився полюванням. Придбав зброю, став мисливцем разом зі своїми двома молодшими братами – Тарасом і Павлом. У колективі мисливців і рибалок чоловіка поважали та любили.
Коли ворог напав на Україну, Руслан не міг сидіти вдома. Повернувся знову у свою бригаду, щоб захищати рідну землю від російських окупантів. 2 березня Руслан написав на своїй сторінці у Фейсбук: «Я знову сержант ЗСУ…»
Зрідка телефонував рідним, ділився, що ведуть бої там, де гаряче. Виходити на зв’язок Руслан перестав 21 квітня. Рідні шукали будь-яку інформацію про нього, сподівалися до останнього, що Руслан живий. На жаль, дива не сталося…
«Прийшла трагічна звістка, на війні загинув Руслан Рудіч. Наш товариш, вправний мисливець та прекрасна людина. Війна забирає найкращих. Ми пам’ятатимемо тебе таким… Вічна пам’ять герою!» – написав у групі Бережанської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок Василь Небесний.
Згодом сумну інформацію підтвердили у Бережанській міській раді, висловивши при цьому співчуття родині воїна.
29 червня Руслану Рудічу мало б виповнитися 48 років.
Єдина донька Героя Христина на початку травня мала би подарувати татові онучатко…
Тепер мужній воїн оберігатиме рідних і всю Україну з небес. Вічна пам’ять і безмежна слава Герою!
