Слова всім відомої пісні допомагають нашій уяві відтворити неоціненну красу вишиванки. Вишитий рушник, обрус, а чи сорочка – це втілення задумів, мрій і бажань, це звеличення краю, місцевості, родини. На полотно лягає нитка до нитки, немов слово тулиться до слова, щоб зродилася мова, а на полотні свідчення духовно багатої нації. Через візерунок, через гаму кольорів вишиванка свідчить про радість і смуток, будить високі патріотичні почуття в серці кожного українця, демонструє розмаїття нашої культури, її неповторну велич і красу.
А зайдімо в Божі храми і переконаймося, що вишивка займає там особливе місце. Престіл, проскомидійник, тетрапод застелені вишитими обрусами. Рушники доповнюють красу іконостасу, ікони та хоругви також вишиті.
Періоди церковного року, свята Господні, Богородичні зумовлюють священика вдягати ризи різних кольорів та візерунків, що передає глибину людської душі, яка сповнена звеличення Божого імені.
З приходом у світ дитини починає своє буття і вишиванка. При Тайні Хрещення і Миропомазання у вишиванках не тільки хресні батьки чи дідусь з бабусею, але й немовля, щоб оберегом для нього була, світлу долю стелила.
Перший клас – в країну знань у вишиванці торує шлях школярик.
Святе урочисте Причастя, а на дітворі різнобарвне вишиття. Випускний у школі, радість у серцях випускників, в вишиванках діти, щастя для батьків.
Як любо милуватися, коли наречені з дружбами і дружками в українських строях на оповіді до храму йдуть, щоб подякувати Богу за дар життя, за мову, за культуру і традиції, просити благословення на супружий стан. У глибокій старості людина у вишиванці покидає цей світ, щоб перед Богом постати у всій красі і багатстві рідної землі, нашої України.
Любімо свою мову, свій край, шануймо традиції, батьків, українські звичаї! Вишиванку на здоров’я носіть!
о. Богдан Зінченко, член Національної спілки журналістів України.
