Аміші й Америка: діти Природи чи загублені серед цивілізації?
Як так можна жити, дивуються і не розуміють американці, коли йдеться про амішів. Без світла. Водопроводу. А туалет на вулиці – це, взагалі, катастрофа для сучасного жителя Штатів.
Поселення амішів – це інша Америка. Без яскраво освітлених вулиць, автомобілів біля кожного будинку, фаст-фудів. Без будь-яких благ цивілізації…
Цього разу моя мандрівка пролягла у місто Блумфілд (Bloomfield), що в штаті Айова. Тут живе велика спільнота амішів. На тутешніх хай-веях уперше побачила дивний дорожній знак – фургон з конем. Про себе нарекла цей транспорт міні-каретою. А насправді їх називають «баґґі» («buggy») – від слова «bug» (жук). Іншого транспорту аміші не мають. Авто не водять з релігійних міркувань. Якщо ж усе-таки без машини не обійтися, наймають її разом із водієм. Коли ж треба долати великі відстані, що трапляється зрідка, – користуються автобусом чи потягом.
Аміші ніколи не фотографуються. Також із релігійних переконань. Але мені таки вдалося «зловити» для фото кермувальників «баґґі». Коли ж намагалася зробити фото працівників біля теплиці, чоловіки дружно повернулися до мене спиною. Традиційний «жест» для амішів. До речі, влада США спеціально для амішів розробила паспорти без фото.
Цікаво й те, що аміші першими з чужими людьми практично не починають спілкуватися. Проте, коли їх щось запитати, охоче відповідатимуть. Приміром, жінки, які працювали в теплиці, розповідали що і за скільки у них можна купити. Зрештою, це їхній заробіток.
Щодо теплиць і господарки амішів загалом – продукція тут виключно органічна. Ні грама «хімії». А поля обробляють кіньми і плугом. Сюди приїжджають чимало покупців за натуральними продуктами. Вони популярні і смачні. Мені, наприклад, смакують їхні макарони. Нагадують домашню українську лапшу. І курячі яйця. Дорожчі, зате «справжні».
Багато хто купує вироби з дерева, симпатичні покривала та іншу всячину. Все – ручної роботи. В Америці «хенд-мейд» цінується і коштує недешево.
Дорослі аміші працюють багато і важко. І дітей з раннього віку привчають до роботи. Тут не намагаються дати своїм чадам більшу освіту, ніж обов’язкові вісім класів. Вважають, цього досить для нормального життя.
У Блумфілді аміші тримають теплиці, сімейні ферми, магазини, пекарні, меблеві та деревообробні підприємства, шиють взуття, одяг, виготовляють підкови для коней, різний реманент та інше.
У тутешніх жінок, чоловіків, дівчат я не побачила жодних прикрас. Навіть шлюбних обручок. Вони їх не носять. Так велить віра. Як і годинників. А чоловічі штани – лише на підтяжках. Жінки і чоловіки уникають гудзиків. Це вже історія. У минулому, на історичній батьківщині, амішів переслідували пруські солдати, які носили яскраву форму з широкими пасками і великими ґудзиками.
До Америки аміші перебралися з Німеччини та Швейцарії. Ті, що живуть у Блумфілді, належать до меноннів. Це – консервативний протестантський релігійний рух у США. Їх ще називають антибаптистами. Головне їхнє правило – суворе дотримання Святого Письма. А в побуті – скромність і простота.
Поселення амішів американці називають «країною без дротів». Аміші не просто не люблять електрики – вони її ненавидять. Бо саме дротами, вважають, поширюється зло і спокуса, яке підстерігає в комп’ютерах, у телевізорах.
Телефон також не входить у «цивілізаційне меню». Тому подекуди встановлюють телефонні будки, які називають «телефонними хатинами». Зв’язком користуються лише в екстрених випадках.
А ось будинки в амішів великі, добротні. Деякі – аля «андеґраунд». Тобто, під землею. Лише фронтальна частина будинку звична. Яка від цього вигода? По-перше, зберігається тепло. По-друге, через Айову літають торнадо. То ж зруйнувати таку оселю значно важче. По-третє – це еко-будівлі.
Я шукала в Блумфілді храми амішів. Як виявилося, Службу Божу тут проводять почергово в будинку одного з членів громади. Кожної другої неділі. І що цікаво, грішник, якщо такий знайдеться, сповідається перед усією громадою.
Аміші й не вельми грішать. Абортів жінки не роблять – сім’ї, зазвичай, багатодітні. Не лінуються, бо живуть з того, що зроблять. Від держави не отримують жодного цента допомоги. Противники соціального страхування. Через те держава дозволила їм не платити податків. Одружуються лише на своїх одновірцях. Не розкошують. Не мають зброї. Політика і військова служба – також не для них. Не конфліктують з людьми з іншої віри. Тобто, нікого не чіпають і не хочуть, аби влазили в їхнє життя.
…Блумфілд нагадував мені величезний знімальний майданчик. Діти в полотняних шортах, що бігали босоніж. Жінки у старовинних спідницях і чепчиках. Бородаті чоловіки у білих сорочках і штанях на підтяжках. Старовинні візки… Усе скидалося на декорації історичного фільму.
Аміші звикли до здивованих облич туристів. А, може, просто, не звертають на це уваги. Для них «люди з цивілізації» – також інші…
