Утомленим від спеки потягом люди поверталися з моря. Засмагли. Відпочили. Вели мирні розмови, покрикували на неслухняних дітей…
У вагоні їхали троє солдатів – старший і двоє молодих. Один узагалі скидався на хлопчака. Засмаглі у «східному пеклі». Втомлені. Мовчазні. Поверталися додому. Хтозна, чи надовго…
Мама дістала з сумки великого персика. Дала доньці. Мала, очевидно, ще дошкільня, покрутила смаколика в руках, несміливо підійшла до сусідів-військових і простягнула персика наймолодшому. Той знітився, усміхнувся, подякував маленькій. Вона радісно пострибала до мами.
Молода жінка дістала ще два персики, щось шепнула доньці на вушко і малеча понесла смачні презенти для двох інших солдатів.
Подякували. У старшого по щоці потекла сльоза. Повернув голову до вікна. Маленькі дівчатка не повинні бачити, як плачуть солдати…
Ольга ЧОРНА.
