Вчителю Івану Колосовському йде 68-й рік. Він втратив зір у тритижневому віці. Усе своє життя чоловік ходить з тростиною, проте це не завадило йому здобути вищу освіту та працювати.
Іван Дмитрович викладає суспільні дисципліни у міжобласній спецшколі для сліпих і слабозорих. Цей заклад розташований за Тернополем, на вулиці академіка Студинського, 13 у Березовиці. Незрячий вчитель щодня їздить у справах містом, веде активне життя та допомагає знайти свою дорогу тим, кому доводиться так само прокладати її у темряві.
Таких, як Іван Дмитрович, котрі не бачать сонця і неба, рідних і близьких, в Україні – 50 тисяч, на Тернопіллі – 2,5 тисячі. Щороку 15 жовтня вони відзначають Міжнародний день білої тростини. Ця спеціальна палиця слугує не тільки символом тих, які втратили зір. Вона також оберігає їх від небезпек і дозволяє орієнтуватися у просторі.
Незрячі мешканці Тернопілля у цей день традиційно збираються там, де їх завжди чекають: у культурно-мистецькому центрі «Дозвілля», який діє при школі для сліпих та слабозорих. І цього разу тут зібралися десятки людей, які пізнають світ на дотик. Ділилися своїми радощами та смутком, декламували вірші, виконували пісні.
На жаль, як зауважують незрячі, дуже часто вони залишаються сам на сам зі своїми турботами. Бракує коштів для найнеобхіднішого – дощечок і книжок зі шрифтом Брайля, завдяки яким вчаться читати й писати.
– Зрячі люди не завжди думають про те, що поруч з ними ідуть ті, що відчувають життя кінчиками пальців. І що зовсім не коштує ніяких грошей перевести через вулицю, підказати дорогу чи допомогти в магазині, – каже Іван Колосовський.
Цього року вперше в історії нашої держави з Міжнародним днем білої тростини незрячих України привітав президент. Тепер, сподіваються у Тернопільському товаристві сліпих, можливо, в Україні нарешті візьмуться вирішувати і їхні проблеми.
Оля ХОМ’ЯК.
