Кожний християнин відчуває у своїй душі щире бажання й потребу, має святий обов’язок для себе очистити сумління сповіддю і прийняти святе Причастя. Та чи кожний з нас усвідомлює зміст і святість Таїнства Пречистого Тіла і Крові Господа і Спаса нашого Ісуса Христа – Євхаристії? Чи переймаємось ми свідомістю, що через Причастя з’єднуємося з Самим Спасителем нашим? Чи готові ми прийняти в себе, в свій немічний посуд, повний всякої нечистоти й неправди, Тіло і Кров Того, Хто переміг смерть і дарував нам життя вічне? До цього веде нас та Божественна пожива, яку ми приймаємо, коли причащаємося «святих страшних і животворящих Христових Тайн». Приймаючи Тіло і Кров Христові, ми не тільки духом єднаємося з Господом, але й тілом, бо Господь говорить: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває і Я в ньому» (Ів.6.56).
Святе Таїнство Причастя поєднує всіх нас, що причащаємось з однієї Чаші, в одне Тіло Церкви Христової, в одну родину дітей Божих. Ми стаємо браттями не тільки тому, що маємо праотцем Адама, не тільки тому, що народжені одним і тим самим Духом Святим у Хрещенні, але й тому, що ми з однієї Чаші причащаємось Тіла і Крові Христових. Святі Тайни Христові становлять для нас запевнення життя вічного, запоруку нашого безсмертя. Спаситель сказав: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той має життя вічне і Я воскрешу його в останній день» (Ів.6.54).
Святе Таїнство Євхаристії – це запорука прощення наших гріхів, нашого примирення з Богом і вічного щастя, це – джерело нашого спілкування з Спасителем, джерело нашого просвічення, нашої любові. Без нього ми не можемо бути спадкоємцями життя вічного. Ось чому кожний християнин, прагнучи спасіння, приходить до Чаші Христової як до чаші свого спасіння.
Коли ж це Таїнство таке святе, таке необхідне для нас, то, приступаючи до Святої Чаші, ми повинні готувати себе, щоб достойно прийняти Божественні Тайни. Святий апостол Павло заповідає нам, що кожен, хто приступає до цього Таїнства, повинен перевірити себе, щоб не спожити Божественного Тіла і Крові Господньої собі на осуд, бо хто недостойно приступає до Святої Чаші Христової, «буде винен супроти Тіла і Крові Господньої» (1 Кор.11,27). Апостол підтверджує це попередження і говорить, що знає багато випадків, коли люди нерозважно причащаючись, нездужали і хворіли та вмирали. (1 Кор.11,30).
Церква навчає нас приходити до Святої Чаші із страхом Божим, вірою й любов’ю. На кожній Божественній літургії ми чуємо з уст диякона або священника: «…зі страхом Божим і вірою приступіть», або хор співає: «Вірою і любов’ю приступим, щоб причасниками життя вічного бути». Під страхом ми не повинні розуміти рабський трепет. Не такого страху хоче від нас Господь. Ми повинні мати синівське почуття до Спасителя, яке народжує в нас благоговіння, почуття огиди до гріха, бо він позбавляє нас спілкування з Христом і викликає почуття «вини в своїх гріхах».
Приступаючи до Причастя, ми повинні мати безсумнівну віру в те, що споживаємо істинне Тіло Христове та істинну Кров Христа Спасителя. В серці треба мати нам щире полум’я любові до того, Хто так полюбив нас, що простягнув свої руки на хресті, страдаючи задля нашого спасіння, щоб з’єднати нас із Собою навіки, і Сам установив найсвятіше Таїнство Євхаристії, дав нам споживати Своє Пречисте Тіло і Кров.
Отже, зі страхом і вірою будемо приступати до Святої Чаші спасіння, і підходити, якби наближаючись до Владики неба і землі, а прийнявши цю святу і непорочну Жертву, дякуємо Господу за Його невимовну милість до нас. Щирим серцем благаймо Господа, щоб Святе Таїнство це не було для нас в суд або на осудження, а щоб було нам на зцілення душі й тіла, на успадкування Царства Небесного, наготованого для тих, що люблять Господа, від створення світу.
о. Богдан ЗІНЧЕНКО,
член Національної спілки
журналістів України.
