Частка раю на Землі – у Більче-Золотому

Частка раю на Землі – у Більче-Золотому

Цей мальовничий куточок розмістився на півдні Поділля, у Придністров’ї, на обох берегах річки Серету. Навколо здіймаються, ніби підпирають небо, кручі. Прозоре та чисте повітря наповнюють запахи хвойних дібров, густо порослих на схилах гір. На одній з них, горі Пісочній, над селом возвеличується хрест, він і благословляє людей на доброту й привітність.

Тож повертаються пацієнти з Більче-Золотого не лише оздоровлені тілом, а й душею. Везуть додому в серці теплі спогади про лікарів, медсестричок, санітарочок, які дарують іншим радість життя. А ще згадують куточок Тернопілля, де все особливе: люди, вода джерельна, повітря й навіть камінь...Тут є декілька освячених джерел з фігурами, а вода у криницях прохолодна, аж духмяна. А чого вартує давній парк, закладений ще в позаминулому  столітті князями Сапєгами!  Тут і сьогодні ростуть декілька тюльпанових дерев, унікальних для нашого краю.

Звісно, мова про Більче-Золоте на Борщівщині, де розташована обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації на 200 ліжок. Тут, під вмілим керівництвом доброї та чуйної людини – головного лікаря, кандидата медичних наук, заслуженого лікаря України Любомира Васильовича Синоверського оздоровлюють хворих не лише з області, а з усієї України. І навіть з-за кордону – Молдови, Росії, Прибалтики.

У Більче-Золотому лікують захворювання опорно-рухового апарату, загальної терапії, неврологічні та серцеві недуги… Повертають здоров’я пацієнтам за допомогою хвойно-соляних, радонових, сірководневих, бішофітних, торфо-грязевих ванн.  Практикують підводні витяжки, масаж з мануальною терапією, гідромасаж. Є тут  «солона печера», віброкрісла і віброліжка, сауна, фітобар, водні вправи у басейні…

Надзвичайно позитивні  результати дають заняття у спортзалі (завідувач відділу ЛФК – Ігор Олександрович Мартинів). Енергійні молоді інструктори Тарас Танчак, Ірина Кудляк  та Михайло Гроховський уміло планують та проводять фізкультурно-лікувальні вправи з різними навантаженнями для кожного хворого.

Частка раю на Землі – у Більче-Золотому

Доводилося на власні очі бачити, як людина приїжджає до лікарні на інвалідному візку, а за 2-3 тижні виходить власними ногами – результати лікувальної реабілітації вражаючі!

До Дня медичного працівника у лікарні провели конкурс на кращі медсестру і відділення. Пальма першості дісталася терапії. Медсестрички цього відділення продемонстрували не лише високі професійні навики, а й захопливі номери художньої самодіяльності.

Тож повертаються пацієнти з Більче-Золотого не лише оздоровлені тілом, а й душею. Везуть додому в серці теплі спогади про лікарів, медсестричок, санітарочок, які дарують іншим радість життя. А ще згадують куточок Тернопілля, де все особливе: люди, вода джерельна, повітря й навіть камінь...

Дбають у лікарні і про дозвілля паціентів. Щонеділі тут проводять екскурсії в околиці Більче-Золотого, у відомі печери “Вертеба”, “Кришталева”, “Оптимістична”, у село Монастирок, де є печерний храм 9 століття.

Тож повертаються пацієнти з Більче-Золотого не лише оздоровлені тілом, а й душею. Везуть додому в серці теплі спогади про лікарів, медсестричок, санітарочок, які дарують іншим радість життя. А ще згадують куточок Тернопілля, де все особливе: люди, вода джерельна, повітря й навіть камінь…

Тож повертаються пацієнти з Більче-Золотого не лише оздоровлені тілом, а й душею. Везуть додому в серці теплі спогади про лікарів, медсестричок, санітарочок, які дарують іншим радість життя. А ще згадують куточок Тернопілля, де все особливе: люди, вода джерельна, повітря й навіть камінь...

Віктор АВЕРКІЄВ.

Автор




Схожі публікації

3 коментарі

  1. Avatar
    Віктор Аверкієв

    Трішки добра

    Оте село, де я з нужди бував

    Зветься Більче та ще й Золоте,

    Красу невидану там я пізнав,

    Душа ніжністю ушир росте!

    На берегах Серету у красі

    Линуть кручі до самого неба,

    Тополі,трави зранку у росі,

    Чуть соловейка – те, що треба!

    Там орли ширяють у блакиті,

    Ластівки оселились в стрісі,

    Бджілки мед несуть тієї ж миті,

    Дають діток бузьки в тиші!

    Храм князі Сапєги збудували,

    Де служба правиться й до нині,

    Також парк незвичний заснували,

    Щебече пташство там в калині!

    Здавен років все особливе тут:

    Люди,вода джерельна, камінь,

    Звільняєшся таки од усіх пут,

    В доброті жить охота сАмій!

    Від золота з душі пішло село,

    Від славної княгині Біла,

    Золото оте в серцях осіло,

    У тім і чари місця, сила!

    Відповісти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *