Дороговкази на шляху духовного збагачення

Дороговкази на шляху духовного збагачення
У перші століття християнства головним завданням Великого посту була підготовка новонавернених християн до хрещення. І в наш час завдання посту залишається без зміни. Ми, хоч і хрещені, але постійно втрачаємо те, що ми в цьому таїнстві одержали. Тому Пасха є наше щорічне повернення до власного хрещення, а піст – підготовка до цього. Піст і Пасха кожного року є для нас новим відкриттям і надбанням того, що було дане нам при хрещенні. Отже, коли ми починаємо нашу духовну подорож протягом Великого посту, то ми бачимо на кінці шляху нашу мету – Пасху, початок нового життя.

Перше нагадування про необхідність поправити наше духовне життя ми чуємо вже в недільному євангельському читанні про навернення Закхея (Лк. 19, 1-10), який збирав свій маєток, кривдячи людей. Коли Господь увійшов до його домівки, зігрів душу Закхея Своєю ласкою. І серце Закхея, який згадав усі кривди, вчинені ним людям, здригнулося і він сказав до Ісуса Христа: «Господи, половину добра свого я віддам убогим, а коли скривдив чим кого – поверну вчетверо». І в невимовній своїй радості Закхей чує з уст Христових, що йому прощаються гріхи: «Сьогодні прийшло спасіння дому цьому».

У першу підготовчу неділю читається притча про митаря і фарисея (Лк. 18, 10-14), в якій розкривається шкідливість гордості і користь смирення. Гордий і зарозумілий фарисей, прийшовши до храму, вихваляється своїми добрими ділами, а покірний митар усвідомлює свої гріхи, впокорює себе перед Богом так, що не сміє навіть поглянути на людей, ані до неба звести очі. Покірний митар, сказав Господь, повернувся додому більш виправданий, ніж фарисей. Християнин може навчитися смиренню, споглядаючи Христа, втілене Божественне смирення. Спаситель сказав: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем» (Мф. 11,29).

На другу підготовчу неділю читається притча про блудного сина (Лк. 15,11-32), в якій розкривається користь покаяння і повернення грішника до Бога. Притча розповідає про крайню біду свавільного сина і про милосердя батька до нього, коли він покаявся. Церква підкреслює, що каючись, ми повинні усвідомлювати, що далекі від свого правдивого життя, що ми втратили і продовжуємо все втрачати не  тільки в особливих гріхах і провинах, але і в найбільшому з усіх гріхів – у втраті любові до Бога.

Тема третьої –М’ясопусної неділі – знову таки любов. Євангельське читання цього дня присвячене оповіданню Спасителя про Друге Його пришестя у славі і про Страшний суд (Мф. 25, 31-46). Тут говориться про любов християнську. Кожний з нас одержав у дар благодать любові Христової. Нам відомо, що для неї треба визнання того, що в кожній людині є Боже творіння, відображене особливим способом. Нам також відомо, що на світі є хворі, голодні, саме тому, що їм відмовили в особистій любові. Нарешті, ми знаємо, що хоч би якими вузькими і обмеженими були наші можливості, кожний з нас несе на собі відповідальність за якусь частку Царства Небесного, саме через те, що кожному з нас дано дар любові Христової. Ми будемо суджені за те, чи взяли на себе відповідальність, чи виявили ми любов або відмовили у ній.

У четверту неділю, яка називається Сиропусною, читається Євангеліє з повчаннями Спасителя, як треба постити. Першою умовою посту є відмова від того, щоб вважати бажання і вимоги нашого тіла необхідними, а також зусилля звільнити дух від панування над ним тіла. Аби наш піст був справжнім, треба, щоб він не був показним. Ми повинні постити не перед людьми, а перед Богом. Друга умова посту – прощення. «Коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6,15) – говорить Господь.

Тож поспішаймо, достойно і гідно приготуватися до далекої духовної подорожі, яка вже перед нами. До якої нас запрошує Наш Добрий Наставник і Порадник, Наш Учитель і Спаситель Ісус Христос.

Автор

о.Богдан ЗІНЧЕНКО

член Національної спілки журналістів України.




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *