Минулого тижня віце-прем’єр Павло Розенко запропонував селянам «подумати над повним припиненням використання газу». По-перше, це перспективно, вважає чиновник. По-друге, попереджає він, газ дешевшати не буде…
Ну, про те, що в Україні ніщо давно не дешевшає, народ знав і до одкровення Розенка. І, не чекаючи його порад, уже багато від чого мусив відмовитися. Ще в епоху Януковича-Азарова. Останній, до слова, теж пропонував українцям «не нити, а брати лопати – і садити картоплю та капусту». Начебто до кривоязикого Миколи Яновича українці цього не робили… Але жити все одно було тяжко, бо, окрім картоплі й капусти, потрібно було іще багато чого, включно з житлом і ліками. Та грошей критично не вистачало, тож доводилося українським родинам відмовлятися від одного, другого, третього…
Врешті-решт терпець народові увірвався – і він відмовився від злодійської компанії Януковича-Азарова.
При цьому всі ми сподівалися, що ось воно, краще життя, вже зовсім близько!
На жаль, не так сталося, як сподівалися.
Уряд «камікадзе» Яценюка втричі обвалив гривню і майже на стільки зросли за два роки тарифи на газ, електрику, тепло, ціни на хліб, гречку, овочі й фрукти. Не кажучи вже про одяг, взуття і т.д.
Новий уряд почав з того самого. Себто, із нового здорожчання. Передусім газу, назвавши це «боротьбою з корупційними схемами». І вимушено зізнавшись, що підвищення тарифів вимагає МВФ…
Субсидії, якими нова урядова компанія (командою її назвати язик не повертається) втішає до неможливості збіднілий народ, щось його не тішать більше… А тут ще віце-прем’єр Розенко вискочив зі своєю ідеєю, як Пилип з конопель. Отією, про відмову селян від газу.
Цікаво, а коли цей чиновник Павло бачив сучасне українське село? Чи розмовляв із селянами? І чи має поняття, які величезні гроші заплатили вони в різні роки, особливо за останні десятиліття, аби зажити по-людськи? Тобто, без сажі, диму, пошуку дров і вугілля? Скільки коштувало спрацьованим селянам заплатити за те, аби підвести газ до своїх домівок і в самих оселях?
Коли ж на обрії з’явився Яценюк зі своїми «реформами», то в селах усі, хто міг, одне за одним почали переходити на твердопаливні котли. А хто не міг – згадав про звичайні печі. Але що робити немічним людям? Стареньким? Багатодітним родинам?
Яке паливо замість газу може запропонувати Розенко? Дрова? А він знає, скільки вони коштують нині? І де їх брати? Чи думає, що дрова – одразу висушені, порізані та нарубані – самі падають з неба? Взамін на мізерні пенсії і зарплати…
А з вугіллям хіба легше? Де його нині взяти – хіба на Донбасі? Чи бойовики його самі по українських селах возитимуть? А що за це захочуть – усю Україну?
На жаль, про те, чим замінити дорогий газ, віце-прем’єр і слова не промовив.
Тому…
Дорогий наш віце-прем’єре! Я, моя родина, котра живе в Тернополі, мої батьки з села Конюхи та ще три тисячі моїх односельців вважають: відмовитися краще від отаких чиновників, як ви, пане Розенко! Таких, що тільки й уміють давати нерозумні поради з розумним виразом на обличчях.
А щодо енергозберігаючих технологій, то ми й без вас про них знаємо. Наїздилися світами по заробітках, надивилися. Так от, там і технології справжні, і зарплати з пенсіями, і ставлення до людей людське. І все тому, що влада там – теж справжня.
Та що я буду вам на віддалі про все це розказувати? Ми, галичани, люди гостинні. Тож запрошую вас у гості. Багаття розпалимо, барабольки напечемо… Ви моїм землякам в очі поглянете, а вони вам. Село наше гарне, ліс довкола. Дрова, правда, дороженні…
До речі, як видно з вашої декларації, пане віце-прем’єр, житла у Києві ви не маєте. То ми вам затишну землянку (по-галицькому – криївку) викопаємо в котромусь із пагорбів, що довкола села – це ж уже передгір’я Карпат. І п’єц та комин сусіди вам вимурують, і хмизу з лісу поможуть принести – щоб було чим домівку обігрівати. Живіть, насолоджуйтеся чистим сільським повітрям, краєвидами чудовими. Адже за вікнами – двадцять перше століття! Хоча… Які в землянці вікна? Щось ощадливіше треба буде придумати. Отоді ви по-справжньому зрозумієте, яке без газу життя в селян українських. Так що чекаємо, приїжджайте!
Марія ДОРОШ, тернополянка, уродженка с. Конюхи Козівського району.
