Марія Линда: «У цьому непростому світі нам усім треба бути добрішими»

З головою обласного відділення громадської організації Всеукраїнського об’єднання жінок-інвалідів «Донна» Марією Линдою ми зустрілися з гарної нагоди. Днями вона отримала високу нагороду – орден княгині Ольги ІІІ ступеня.
Утім, як зазначає пані Марія, ця нагорода присвячена усім жінкам, які борються з раком молочної залози. На жаль, статистика невтішна: лише на Тернопільщині щороку в  трьох сотень жінок виявляють рак грудей.

– Маріє Володимирівно, ось уже 16 років ви очолюєте обласне відділення «Донни». Не виникало бажання залишити усе, знайти спокійніше заняття? Адже ваша робота – це чийсь біль, сльози, відчай…

– Жодної хвилини не думала про це. Я пішла в «Донну» за покликом серця. А хто, як не я? Нині в нашій організації чотири з половиною тисячі жінок, які перенесли недугу. Кожна з них – щодня бореться за життя. Ми допомагаємо, щоб воно стало повноцінним. Підказуємо, як жити далі, підтримуємо психологічно, надаємо юридичний супровід. Проводимо різні акції, аби привернути увагу суспільства до проблем онкології.  Для цих жінок особливо важливим є спілкування. Донести, що рак грудей – це не вирок. Що світ і далі є кольоровим. Тим паче, ми забезпечуємо жінок, які втратили молочну залозу, протезами. А також відповідною білизною, лімфорукавами. Робимо це безкоштовно. У цьому плані тісно співпрацюємо з  ортопедичним науково-виробничим реабілітаційним центром «Ортес ». Вдячна його директору Людмилі Степанівні  Козак за розуміння і безвідмовність.

– Щотижня ви відвідуєте хворих в обласному онкодиспансері. І знову пропускаєте через серце чужу біду.

– Знаєте, у ці палати мали б частіше навідуватися наші можновладці. Чиновники, від яких  залежить комфорт перебування у подібних медичних закладах, якість і вартість лікування. На жаль, ми часто забуваємо, що під одним небом ходимо. І хвороба не вибирає: бідний ти чи багатий. А наші матері, бабусі були мудрі, коли казали: прожив день до вечора – подякуй Богу. Треба насправді робити добро ближньому, а не лише роздавати обіцянки.

– Ваше відділення міститься у не дуже зручному, тісному приміщенні…

– Звичайно, хотілося б більше простору. Адже з жінками працює психолог, наша Наталя Богданівна Швець. Тут ми вчимо жінок одягати білизну, лімфорукави. Спілкуємося.  Інколи жінки, які перенесли недугу, потребують не лише матеріальної підтримки, а й розуміння і доброго слова. На жаль, буває і таке, що вдома вони цього не отримують. Недавно прийшла до нас з трьома діточками молода жінка. Чоловік п’є, в хаті – ні достатку,  ні затишку. Але ж поруч живуть люди, на місці – є сільська влада. Маємо бути уважнішими один до одного.

– Маріє Володимирівно, «Наш ДЕНЬ» щиро вітає вас із високою нагородою. Бажаємо натхнення і надалі допомагати людям.

– А я зичу всім вашим читачам бути здоровими. А ще у цьому непростому світі нам усім треба бути добрішими.

Зіна Кушнірук

Головний редактор, Заслужений журналіст України






Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *