Курс долара та євро для багатьох українців уже давно перетнув межі реального, а тому цьогоріч відпочивати закордоном стало надзвичайно дорого. Де знайти альтернативу, щоб не марнувати свій час вдома?
Вихід є. Звичайно, морський курорт ця подорож не замінить, а от із екскурсіями історичними місцями світу могла б позмагатися. Поїхали у мандри… Тернопіллям.
Містика Збаразького замку
Тут є свої унікальні місця, оповиті легендами і таємницями, які історики досі намагаються розгадати. На півночі та сході області простягнулися гори Вороняки, Кременецькі й Медобори. Середня висота поверхні рельєфу цього краю становить 326 м над рівнем моря. Після Карпат і Криму Тернопілля є найвищою частиною території України. А ви про це знали?
Ще саме тут розташована третина замків усієї України, що збереглися до наших днів. Вони дозволять зазирнути у Середньовіччя, пройтися коридорами та парками, де свого часу ходили вельможі та вишукані панянки.
З Тернополя ми вирушаємо у Збараж, де в центрі міста височіє старовинний замок ХVII століття. При вході вас зустріне височенна брама, яка відчиняє вхід немов у Задзеркалля, та місцеві господині – білочки, що живуть у парку та зовсім не бояться відвідувачів. На територію можна потрапити лише через міст: колись він був звідним, адже замок омивала вода. Височенні мури, двоповерховий палац у центрі, побудований у стилі пізнього ренесансу, тогочасна бруківка – все це замкнута територія Збразького замку. Тут можна запросити екскурсовода, він ознайомить зі всіма кулуарами, музеями, палацом, де жили вельможі, розкаже про засновників, останніх представників роду Збаразьких – Юрія та Христофора.
Наймістичнішим місцем у замку є підземелля. Дух холоне, коли ти спускаєшся вниз, адже тут зібрані старовинні знаряддя для тортур. Напівтемрява, запах вологи та дивні звуки, які лунають у підземеллі, – не для людей зі слабкими нервами. Картина насправді жахлива. Людей заживо садили на коли, крісла з шипами, припинали до дощок. Карали за крадіжки, насильство та інші злочини або ж за непокору пану.
Спокій панує в краєзнавчому музеї на території замку. Тут можна оглянути картини, на яких зображені власники маєтку, подивитися на речі побуту, що збереглися. А який красивий тут парк! Старі дуби та клени, які тут в основному ростуть, скоро ніби досягнуть неба – такі вони високі та могутні.
Під час прогулянки замком у тиші здається, що здалеку лине звук коліс, які їдуть по бруківці, та стукіт копит. Про цю містику розповідають і охоронці, й екскурсоводи. Можливо, це колісниця Івана Мазепи, що побував тут у 1707 році? А раптом звістка з минулого? А може просто ілюзії від побаченого – вирішувати вам. Після відвідин цього замку ще довго залишається неабияке враження від побаченого та гордість за свій край.
Слідами Оноре де Бальзака й Тараса Шевченка
За 30 кілометрів від Збаража, поблизу річки Горинь, височіє неймовірної краси замок, де за легендами побував Оноре де Бальзак, а Тарас Шевченко на старовинній кам’яній лавці малював картини. Це Вишневецький палац – архітектурна пам’ятка XVIII століття. Завдяки діяльності, прагненню до науки й краси князів Вишневецьких та графів Мнішеків містечко Вишневець свого часу стало осередком знань, оплотом культури та мистецтва. Колись у Вишневецькому палаці була багатюща бібліотека й театральний зал, на сцені якого постійно ставили спектаклі, а живописні полотна і тепер прикрашають стіни палацу.
При вході зустрічає височенна тогочасна брама, а далі – доріжка з каменю, що веде кудись угору. Вражає масштабність території та розкіш Вишневецьких володінь. Це не руїни, а ціле містечко, яке включає в себе сам палац, величезну паркову територію та церкву Вознесіння Господнього.
Двоповерхова споруда, збудована літерою “П”, – це і є Вишневецький палац. На першому поверсі можна побачити портрети родини Вишневецьких та Мнішеків, на другому – хороми, в яких збереглися речі побуту власників. Найдивовижнішим місцем палацу є тераса, звідки відкриваються неймовірні краєвиди Вишнівця. Видніється і призамкова церква Вознесіння Господнього, яка є осередком духовності та взірцем храмової архітектури. Датою її побудови вважається 1530 рік. Вона стала свідком заручин Марини Мнішек та Лжедмитрія І, а також зберігала у своїх стінах цінні реліквії сакрального мистецтва, а саме чудотворну ікону Знамення Пресвятої Богородиці.
Один день, а тим паче кілька годин, – це зовсім мало для знайомства з пам’ятками старовинного Вишнівця. Жодними словами не передати спокій і затишок парку, вишуканість палацу та церкви, а найголовніше – красу цієї чудової місцини.
Про енергетику та історію
Більшість мандрівників прагнуть побувати у всіх куточках світу, що теж непогано, але кожен може отримати море вражень недалеко від своєї домівки. Ці подорожі, крім позитивних емоцій і красивих фото, дають можливість пізнавати свій край через ту енергетику, якою наповнені ці знакові місця та події. Усе це – історія, яку зараз продовжуємо будувати ми.
Тетяна ХРИСТЮК, студентка ТНПУ ім. І. Гнатюка.
