– Насправді внутрішньо змінилася – стала сильнішою. Столиця загартувала. А друзі кажуть: «Якою була – такою й залишилася». Та хто краще мене знає, аніж я сама?! Творчу кар’єру починала у Тернополі. І на тернопільській естраді Оксани Пекун було вже «так багато», що мала потребу піднятися на вищий творчий щабель.
Мені здавалося – схопила Бога за бороду – і з таким відчуттям 21 рік тому поїхала підкоряти Київ. Тоді довіряла людям і «розкривала» душу навіть перед тими, перед ким не можна було цього робити. І коли мою щирість, добродушність повернули проти мене, почали поширювати плітки, зрозуміла: не з усіма можна бути відвертою. Як правило, таку школу на початку кар’єри проходять усі творчі люди. У шоу-бізнесі – свої закони і «клани», з якими треба вміти спілкуватись.
– Я співала, скільки себе пам’ятаю. У нашій родині бабуся (мамина мама) мала чудовий голос. Вона любила гуляти лугом і співати. Кажуть, чули в кінці села. Хоч і нелегка в неї була доля – співала. Моя ж перша пісня і перший вихід на сцену – це пісня «Пропала собака…». Я плакала, коли її виконувала. Уявляєте собі таку повненьку дівчинку з двома косичками… До слова, мене ніхто особливо не любив, з мене знущалися. Жорстокість була ще та. Коли хтось з ровесників запитував: «Що Пекун робить?», тут же відповідали: «Огірки солить! Солістка вона в нас!» Таке якесь нездорове цькування було. Знаю, що й зараз у школах це подекуди процвітає…
Повне задоволення від співу отримувала у хоровій студії «Зоринка». Своїм першим вчителем вокалу, своїм творчим батьком вважаю Ізидора Олексійовича Доскоча. Він вкладав в мене всю душу, і я була першою випускницею «Зоринки». І саме з цим колективом я вперше виступила на сцені Палацу «Україна», коли навчалася у 6-му класі. Після цього бажання бути на сцені, великій сцені, мене не полишало.
– Вважаю, це початок роботи на телебаченні у якості ведучої неординарного музичного проекту для всіх поколінь «Фольк-music» 2008 року (автор і керівник проекту – Володимир Коваленко). Цю програму полюбила багатомільйонна глядацька аудиторія. Мета цієї передачі – відродити українську народну пісню, неповторний мелос українського народу і разом із тим популяризувати автентичну музику насамперед серед молоді.
– Якщо говорити, чого я досягла, то це, власне, завдяки Володі, ну і, звичайно, своїй мистецькій впертості (сміється – ред.). Він керує всім, а я його крила – надихаю. Певно, прийшов той момент, коли я вже не могла бути одна. Коли ми познайомилася, з першого погляду зрозуміли – це ДОЛЯ…
– Не уявляємо себе поодинці. Володимир любить жартувати: як кажуть на Галичині, яке їхало, таке і здибало. Нас об’єднує творчість. Коли ми збираємося родиною, спілкуємося, мама дивується: «Ви знову про роботу?» А ми не можемо інакше, бо вже не розбереш, де творчість, а де особисте життя – усе злилося воєдино.
– Паралельно з роботою над програмою «Фольк-music» працюю над новими піснями та удосконалюю сольну програму, яку планую показати всій Україні під час ювілейного концертного туру «Душа моя»
– На жаль, проблема добротних текстів турбує усіх небайдужих до якісного музичного продукту. Я довгий час співпрацюю з поетесою, тернополянкою Оленою Лайко. Кілька текстів для мене написали Валерія Сєрова, Ольга Ткач, Юрій Рибчинський, Людмила Пономаренко. Але я «відкрита» для роботи з митцями слова, тож розгляну усі якісні пропозиції.
– Люблю гуляти вуличками Києва, аби «забутися» і заспокоїтися. Та найкраща розрада – сім’я: мама, донечка з сім’єю і чоловік Володимир. Мама, Лідія Павлівна – найголовніша людина в родині. Вона – мій ангел, перший слухач, критик. Все, чого я досягла до переїзду в Київ – завдяки мамі. Донечка Лідуся – мій креатив, моє натхнення, моє сонечко і мій GREAT маркетолог. Зятя люблю за талант, турботу і почуття гумору. Володимир – мій продюсер і чоловік, автор і керівник проекту «Фольк-music». Займається рутинною роботою, якої глядач не бачить: записами моїх пісень, зйомками, організацією концертів і турів. Свого часу працював головним редактором, згодом – директором Львівського телебачення, а потім і телекомпанії «Міст» (саме ТК «Міст» організувала фестиваль «Мелодія», де ми з ним познайомилися. Володимир був його автором і ведучим), тож розуміється на тонкощах шоу-бізнесу.
– Часу на хобі не вистачає, але люблю займатися рукоділлям, працювати на зеленій ділянці приміської садиби, збирати гриби у найближчому лісі. Кожен день розписаний по хвилинах. І все-таки знаходжу час, аби сплести на спицях шалик або шапочку, розшити сукню бісером, пошити щось на машинці. Моя бабуся у війну шила одяг. На цьому заробляла гроші і годувала сім’ю. Передала це мистецтво моїй мамі (її руками пошиті мої перші сценічні костюми). А цього року я вирішила удосконалити знання з англійської мови.
– Оскільки маю білоруське коріння, то улюблена страва, якою зазвичай пригощаю гостей, – картопляні галки. Це популярна страва білоруської кухні, схожа на картопляники. Люблю також окрошку. Ці страви навчила мене готувати моя мама.
– Зранку – горнятко кефіру з висівками. Обід – філіжанка кави з сиром, салатом, обов’язково із шматочком м’яса, але без хліба. Солодке взагалі для мене болюча тема, але іноді дозволяю собі шматок тортика, а під поганий настрій – морозиво.
– О, так, фітнес і басейн – моє здоров’я і фігура. А ще репетиції з моїми колегами по сцені – театром пісні «DZHERELA». Під час цих занять спалюється немало калорій. Проте результат: драйв і професіоналізм на сцені.
– Тернопіль – моє рідне місто, було, є і буде. Бо тут я народилася, закінчила інститут, здобувши вищу освіту, прожила частину свого життя і зробила перші кроки, як співачка, тут живуть мої щирі друзі. Тому хотілось би, за можливості, бувати частіше.
– Найулюбленіший час душевної рівноваги – прогулянка знайомими вулицями Тернополя, особливо центром, де я пригадую найважливіші і найцікавіші моменти мого мистецького життя. Одним з таких була робота музичним редактором на радіо «Тернопіль». Ця потужна радіостанція, очолювана мудрим і креативним керівником та професіоналом Оксаною Яциковською, дарувала радість слухачам та виховала плеяду відомих українських шоуменів (Ігор Пелих, Сергій Притула, Олександр Лярчук, Андрій Махно, Олена Лайко, Олена Науменко).
А найулюбленіше моє місце – палац культури «Березіль», на сцені якого я пройшла шлях від маленької Оксанки Пекун до популярної співачки. Тому саме тут, 21 листопада 2019 року я подарую тернополянам свою нову сольну концертну програму «Душа моя» у колі зіркових друзів, серед яких – актор театру і кіно, телеведучий і шоумен, народний артист України Анатолій Гнатюк; учасники телепроекту «Х-Фактор», театр пісні “Джерела”; “золотий” саксофон України, заслужений артист України Ігор Рудий; шоу-балет “Atlantic” Тетяни Мазуркіної.
