Відповідно до п. п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п. п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідності до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 січня 2004 року №22 (далі – Інструкція №22).
Згідно з п. 10.1 Інструкції №22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.
Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата» та інших систем дистанційного обслуговування.
Пунктом 10.5 Інструкції №22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.
Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов’язково цей документ має містити такі з них:
– дату і номер;
– назву, код платника та номер його рахунку;
– код банку платника;
– назву, код одержувача та номер його рахунку;
– код банку одержувача;
– суму цифрами;
– призначення платежу;
– електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України;
– інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».
Враховуючи викладене, якщо сплату здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг» (Приват 24, Ощад 24 інші), то роздрукована електронна квитанція, яка містить обов’язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені п. 10.5 Інструкції №22, є підтвердним документом понесених платником податку витрат при реалізації ним права на податкову знижку, то печаткою банку вона не завіряється.
Сектор комунікацій Головного управління ДПС у Тернопільській області.
