Сьогодні, 15 лютого, – одне з найбільших християнських свят: Стрітення Господнє

Подія Стрітення Господнього сталася за давніх часів в Єрусалимському храмі. Йосиф і Марія прибули до Єрусалима, як минув час очищення породіллі, щоб принести Дитя Ісуса перед Господа і подати відповідні жертви на виконання закону Мойсейового.

Ніхто зі служителів храму не міг тоді знати, що на руках Марії було не звичайне Дитя. Кожен, хто бачив з Дитиною Марію поряд з Йосифом, міг вважати Дитину сином Йосифа з Назарета. Йосиф і Марія дали Самому Богові розкрити в свій час справжню достойність і призначення Дитини, Котру принесли з собою.

Чутка про видіння віфлеємських пастухів до Єрусалима не дійшла, тому Йосиф і Марія зовсім не сподівалися, що в Єрусалимі хтось пізнає в їхній Дитині Царя Ізраїльського. Та ледве вступили вони у двір храму, як виходить їм назустріч з радісним нетерпінням, мов до давно очікуваних, один поважний старець – це був Симеон, за своїм лагідним духом справжній ізраїльтянин, що користувався повагою у співгромадян. Він чекав утіхи ізраїлевої, тобто пришестя Месії – Христа і за це був удостоєний багатьох божественних натхнень. Бог відкрив, що він не бачитиме смерті, поки не побачить Христа Господнього.

Симеон часто ходив до храму, а того разу мав особливе бажання йти туди. І ось, він бачить як заходять Йосиф і Марія у двір. Боже провидіння раптом вказало йому на них і вклало в його розум – це Дитя і є Той Самий Цар-Месія, Котрого ти чекаєш. Тому старець бере Його на свої руки, а Марія в здивуванні поступається нат­хненному старцеві. Той тримає Його якийсь час на руках своїх, а потому, охоплений радістю давно жаданого часу, то піднімає погляд до неба, то опускає його на Дитину, проголошуючи натхненні слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром…», тепер-то Господи, помре раб Твій спокійно, бо своїми очима побачив Спасителя, Котрого Ти дав світові. Я побачив світло народів, бачив славу Ізраїля і досить вже пожив. Та й Марія мала дізнатися тут багато нового про майбутню долю Свого Сина, дещо надто важливе, покрите таємницею, що тільки пізніше могло пояснитися самими подіями.

Старець благословив Йосифа і Марію за те, що вони удостоїлися такої почесті в служінні Месії. Потім, звернувшись особисто до Марії, передав  їй Дитя, сказавши, що Воно буде предметом сперечання й каменем спокуси і на Ньому, як на пробному камені, виявиться те, що хто має у своєму серці до Бога та Месії. І Тобі Самій, Маріє, пройде меч у серце Твоє та й це слово вже було зброєю. Гострий погляд старця востаннє на землі осяяний таким світлом, проник гостріше заліза в душу Марії.

Звернувшись до Дитини і осягнувши духом, Кого бачить перед собою, прославляє Бога і пророчиця Анна, стара вдова, яка мала дар пророкування. Вона також чекала утіхи ізраїлевої.

Наслідуймо цих праведників, бо їхній Господь є і наш Господь. Стрітившись з ними, Він готовий стрітиться і з нами. Заглибимось в роздуми про подію Стрітення, стараймося навчитися, як самим досягти зустрічі з Господом і стрітити Господа, Котрий недалеко від кожного з нас.

о.Богдан ЗІНЧЕНКО

член Національної спілки журналістів України.






Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *