Світлини та розповідь кременчанина Андрія Мандзія про те, що сани на Олімпіаду він виготовив самотужки, облетіли сотні сайтів. Саме його відвертість допомогла з’ясувати міністру, що закуплений інвентар для саночників дивним чином не дістався олімпійцям. Після змагань Андрій повернувся в рідний Кременець і поділився з «Нашим ДНЕМ» враженнями від Олімпіади у Пхенчхані та розповів, як навчився виготовляти сани.
«Падіння у першому заїзді було для мене страшенним розчаруванням»
Олімпійські ігри-2018 для Андрія Мандзія, як і для практично всієї української збірної, були невдалими чи то, навіть, правильніше – нещасливими.
– Я пройшов довгий шлях до цієї олімпіади, – розповідає спортсмен. – Наполегливо тренувався, виготовив сани. Було зроблено дуже багато. Падіння у першому заїзді було для мене страшенним розчаруванням. Я після цього всю ніч не спав. На тренувальних заїздах у мене був 16-ий час серед учасників. Я зрозумів, що потрапити в двадцятку реально і сани мої хороші. При проходженні четвертого віражу в мене ніколи не виникало проблем на тренуваннях… Аж тут під час змагань відчув удар – бачу сани їдуть далі. Я швиденько встав, сів у сани і поїхав. Інакше мене б дискваліфікували.
Андрій Мандзій займається санним спортом вже 20 років. Він мешкає у Кременці неподалік санної траси. Жартує, це доля: «Де народився, там і пригодився». На санну трасу хлопця привів дідусь. Він тут працював і вирішив заохотити онука до спорту.
– Ось це майбутній чемпіон, – сказав він мені, показавши на Андрія, – пригадує тренер-викладач Тернопільської обласної ДЮСШ Василь Казмірук. – Я спершу не повірив, але так і трапилося. Андрій став чемпіоном України, досить успішно виступав на міжнародних змаганнях.
Василь Степанович вже більше тридцяти років тренує дітей. З кожним роком проблеми школи не змінюються – не вистачає інвентаря для тренування, зокрема саней, шоломів. Зате є такі ж діти, як Андрій, які люблять спорт і прагнуть досягати результатів.
– Перші мої Олімпійські ігри були в Сочі, – пригадує Мандзій. – Отримати ліцензію туди було непросто. Наша команда зайняла п’яте місце. Цього року на чемпіонаті Європи в Латвії ми отримали командне сьоме місце. В одиночці я став 19-им. Зробити власні сани мене спонукало те, що на одних із змагань я стартував одночасно з олімпійським чемпіоном, однак при рівній їзді на другому відрізку я вже був 16-им, а на третьому відрізку – на останньому місці. Тоді я зрозумів, що треба робити сани. Адже, якби ти не підготував фізичну форму, якщо сани не їдуть, отримати добрий результат неможливо.
«У нашому спорті сани – це все»
Нові сучасні сани коштують від 10 тисяч євро. Сьогодні у доробку Андрія – дві пари саней, зроблених власноруч. Перші виготовив за власний кошт, а на ті, що виступав на Олімпіаді, від Федерації отримав полози – 1200 євро, кронштейни – 290 євро, 2 пари гумок по 30 євро.
– Санний спорт — надзвичайно технічний і тут дуже багато залежить від інвентаря, – каже Андрій. – Ви спробуйте на «Запорожці» наздогнати Ferrari! Сани у нашому спорті – це все. Наприклад, словак Йозефа Нініса на останні два кубки взяв хороші сани в оренду. До того часу виступав на нашому рівні. А після того, як пересів на інші сани, на Кубку світу в Норвегії фінішував шостим з майже останнім стартовим розгоном, а на Чемпіонаті Європи в Латвії зайняв друге місце в спринті. Це живий цьогорічний приклад, що таке якісний інвентар.
Андрій вчився виготовляти сани у своїх тренерів, досвідчених спортсменів-саночників. Під час спортивного сезону ходив, випитував, як робити те чи інше. Якщо не хотіли розповідати, крадькома підглядав і так на літо зібрав інформацію, і зробив собі сани. Експериментував, використовував багато інновацій і таємних елементів, що роблять сани легшими та швидшими.
– Основа саней з дерева, – розповідає спортсмен. – Я використовую ясен. Воно найгнучкіше, найлегше і найміцніше дерево. Однак для цього не підійде ясен з лісу – волокна у нього менш щільні. Потрібен лише той, що ріс біля будинку або біля дороги. Дерево потрібно порізати на планочки і потім склеїти у прес-формі. У цьому мені помагають мої сусіди – відома родина столярів у нашому місті.
Андрій ретельно розповідає про кожну деталь саней. Що і для чого необхідно. Весь процес роботи знімав на відео, щоб потім передати молодим спортсменам свій досвід.
– Санний спорт – один із найчистіших видів спорту, – каже він. – Є приклади, коли люди з останнім стартом показують перші результати на фініші. Все залежить від проходження траси, від швидкості саней. Не потрібен жодний допінг чи хімічні препарати.
Ще один головний біль санного спорту – санна траса. Єдина база в Україні знаходиться у Кременці. І хоч, за словами фахівців, технологічно вона відстає років на двадцять, альтернативи їй, на жаль, немає. Вона чудово підходить для підготовки молоді. Сьогодні тут займається майже сотня дітей, а також влітку тренуються саночники – катаються, відпрацьовують стартову підготовку. А вже осінню вирушають тренуватися на закордонні бази.
Андрій Мандзій сподівається, ситуація в санному спорті піде на краще і з нетерпінням чекає зустрічі з міністром, який пообіцяв розібратися в ситуації і придбати для спортсмена та його колег-олімпійців нові сучасні сани. А ще кременчанин мріє про олімпійську медаль. Зізнається, після невдачі у Пхенчхані здаватися не планує. Буде тренуватися, щоб досягти кращих результатів.
