Світло, яким палав цей Світильник, не згасло.
У цій сумній і жалібній події разюче і надто яскраво проявилася велика боротьба добра і правди Божої із злом. Євангеліє нам оповідає, що в день свого народження цар Ірод влаштував бенкет, на який скликав своїх старійшин, тисячоначальників і вельмож.
І ось вони забавляються, сп’янілі вже від вина. А в цей час заходить дочка Іродіади Соломея і своїм безсоромним танцем догоджає цареві та всім гостям. У захопленні Ірод говорить: «Проси в мене, чого хочеш, і дам тобі, навіть до половини мого царства» (Мк. 6, 22 -23). Не знаючи, чого просити, дочка йде за порадою до матері, котра давно шукала нагоди згубити пророка Божого Івана, бо він докоряв цареві за те, що жив з Іродіадою, жінкою свого брата Филипа.
Іродіаді трапився зручний випадок згубити пророка і вона радить дочці просити голову Івана Хрестителя. Бенкет триває. Ось приходить красуня-танцюристка. Всі затихають, що скаже вона? Чого попросить у царя? Враз лунають слова: «Хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Івана Хрестителя. Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його»(Мк.6, 25-27». Кат пішов, відсік голову Івана в темниці і, принісши її на блюді, віддав дівиці, а вона передала своїй матері. Зі злісною радістю прийняла Іродіада цей кривавий дар. Чесна голова Івана Предтечі залишилась у неї, а бездиханне тіло його було поховане учениками, які потім пішли і сповістили про це Ісуса Христа.
Хто такий був Іван, кинутий Іродом до темниці і прийнявший тут смерть від руки ката, надісланого царем? За свідченням Самого Христа Спасителя «з народжених жінками не було більшого за Івана Хрестителя». В очах віруючого народу він був високошанованим пророком, якого довгий час боялася торкнутися вбивча рука Ірода. Сам Ірод дивився на нього як на «мужа праведного і святого», з насолодою слухав його бесіди і багато творив згідно з його спасенними повчаннями.
Так зайшла світла вранішня зірка після того, як засяяло Сонце правди – Христос. Так погас «Світильник, який горів і світив», після того, як для всіх відкрилося світло правдиве, яке просвічує кожну людину.
Умалів пророк через меч, упало тіло його на землю. Впав, розбився світильник. Але світло, яким палав цей святий світильник – Хреститель Господній, великий пророк Іван, не згасло. Його не зміг загасити і сам цар. І це світло горить і донині, і освічує весь світ. По всій землі лунає могутній голос св.Івана Предтечі «покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне». Ми чуємо, що той голос не замовк, світло не погасло у нас в душі, пам’ять праведного досі з похвалами.
Нехай розтане в наших серцях крига ненависті, злоби й ворожнечі і нехай засяє в них світло любові, миру, святості і людяності.
