Шукати зниклих на Сході військових, витягувати їх із полону, сприяти поверненню додому й лікуванню. У найтрагічніших випадках – знайти й повернути тіла. Саме такими питаннями займаються тернопільські волонтери під керівництвом Алли Борисенко.
Щодня на їхні телефони надходить кілька сотень дзвінків, а в офісі, наданому обласною владою, робота кипить до пізньої ночі. Всеукраїнський центр пошуку полонених, загиблих і зниклих безвісти воїнів АТО працює у Тернополі на першому поверсі облдержадміністрації. У невеликому кабінеті чергує кілька людей. Звертаються до них зі всієї України.
Повернути живих, із почестями поховати Героїв
Волонтерка Алла Борисенко від початку воєнних дій на Сході організовує допомогу армії та добровольцям, часто – ризикуючи власним життям. Коли Росія окупувала Крим, саме вона разом із чоловіком перевезла на материк близько тисячі українських солдатів із сім’ями. Після цього її телефон почали передавати з рук в руки. Нині рідні військових звертаються майже цілодобово – з шостої ранку до пізньої ночі.
Ще донедавна головний волонтерський штаб діяв у квартирі жінки. У будівлю облдержадміністрації центр пошуку переселився місяць тому. Завдяки волонтерам вже вдалося звільнити з полону понад двісті військових. Ще більше сотні сімей, чиї рідні загинули у районі АТО, змогли віднайти і похоронити своїх близьких.
– За весь час роботи ми вже сформували свою базу даних. За допомогою звертаються військові з різних областей України, їх рідні, навіть командири частин, – розповідає Алла Борисенко.
Визволити рідних з полону чи знайти зниклих самотужки – майже неможливо. Але завдяки напрацьованій логістиці та встановленим зв’язкам волонтери продовжують повертати хлопців із донбаського пекла.
Помилки, які коштують життя
На жаль, часто самі ж родичі ускладнюють пошук солдатів публічними заявами у ЗМІ. Цією інформацією можуть скористатися бойовики і в багатьох випадках такі помилки коштують здоров’я чи життя українським військовим.
– Часто рідні полонених оприлюднюють свої контактні дані, і їм телефонують зловмисники, вимагаючи викуп за полоненого, – каже Алла Борисенко. – Є випадки, коли люди в розпачі віддають чималі кошти. Проте користі з цього немає. Тому якщо телефонують і вимагають гроші, треба спробувати хоча б поговорити з рідною людиною. Або попросити, щоб вимагачі запитали у полоненого прізвище його мами чи ім’я дідуся. Це потрібно, аби впевнитися, що вас не обманюють.
Волонтери також просять у випадках, коли людина взята в полон, контактувати з Центром лише одному з родичів. Це заощаджує час працівників організації для надання допомоги тим, хто її потребує. – Буває, батьки весь час телефонують і перепитують: “Чому не звільняють наших рідних?” – зауважує Алла Борисенко. – Та все залежить від тієї сторони. Коли кого звільнять, ніхто не знає.
Бойовики ділять наших військових на групи, виводять на роботи, наприклад, відновлювати будівлі. Коли ми їдемо на Схід і подаємо списки на звільнення, буває, з соорока людей потрібно вибрати вісім. Самі ж солдати між собою вибирають, хто буде в першу чергу виходити – чи поранений, чи багатодітний. Це дуже важко. Коли стоїш там, згадуєш кожну маму, яка питає, коли її дитина буде вдома…
Щасливі, коли можуть допомогти
Рідні військових, які потрапили в полон або пропали безвісти, зізнаються: такий центр надзвичайно потрібен сьогодні, аби люди не залишалися наодинці зі своїми бідами.
Тернополянці Людмилі Ціхоцько волонтери допомогли повернути племінника. Зараз хлопець – у київському госпіталі, попереду в нього – кілька важких операцій, та головне – живий.
– Він був на Майдані в Києві, а потім пішов на Схід, – розповідає жінка. – Після одного з боїв ми втратили з ним зв’язок. Його знайшли з важкими пораненнями в Донецьку, і хтось заніс його в лікарню. На четвертий день він прийшов до тями й згадав номер тата. Хірург тієї лікарні зателефонував до нас і сказав, що племінника треба терміново вивезти, бо можуть забрати бойовики. Наші родичі, які живуть в Добропіллі, побоялися туди їхати. Тоді ми звернулися до волонтерів, і вони нам допомогли.
Алла Борисенко каже, що працівники центру щасливі, коли вдається посприяти в поверненні додому рідних. Також тут надають воїнам і їхнім близьким юридичні консультації, консультації щодо соціального захисту, медичної та психологічної допомоги.
Центр працює щодня з 9 до 20 години у кабінеті 118 Тернопільської ОДА. Сюди можна зателефонувати за номерами: (068)65-73-926; (093)38-44-211; (093)31-99-420, а також написати на електронну скриньку: ukraina1@i.ua.
Антоніна БРИК.
