Тернопільський астролог Іван КРУП’ЯК: «Дерева – це також космос. І в кожній людині живе своє дерево»

Тернопільський астролог Іван КРУП’ЯК: «Дерева – це також космос. І в кожній людині живе своє дерево»
…Ось і в наших краях усе частіше приживаються, освоюються дерева-мігранти. З інших регіонів, а чи навіть країн. Вони зараз модні. І де до тих, подекуди химерних чужаків, – липам, горіхам, берізкам… А ті, рідні, – це наші обереги. Байкарі, кобзарі, поети наділили їх різним дивовижжям: вони і віттям людину обіймають, і від хижаків ховають, і сумують, і голосом промовляють, і тіло й душу загоюють…

– Дерева-обереги у кожного народу свої. Тому що не всі вони ростуть на тій, чи іншій території, – розповідає відомий тернопільський астролог Іван КРУП’ЯК. – Українська природа має величезне багатство. А чимало дерев – це така історія, філософія… Дуб, наприклад. Споконвіку потужна чоловіча сила відчувалася саме в ньому. Це – чоловіче дерево. Дуб – це поєднання з древнім богом Перуном. У дуба найчастіше влучає блискавка. Бо росте він там, де в грунті найбільший вміст золота.

Колись на древніх капищах, де проводили обряди, росли дуби. Дуб – це патріарх дерев. Старожил. Під дубами збирались у минулому на раду наші старійшини. Не випадково. Енергетика дерева допомагає людині. У даному випадку прийняти мудре рішення.

Якщо поглянути на дубовий листочок, то можна побачити ніби форму людини. Можливо, тому про це дерево створено багато легенд, байок, пісень… У давнину біля дуба хрестили хлопчиків. А коли юнак досягав повноліття, то хрещений батько приводив його до дуба і вів із ним «дорослу» бесіду.

– Але… якщо в це благородне дерево часто влучає блискавка, то біля хати садити його не варто?

– У жодному випадку! Дуб – король лісу. Там і має бути – у своїх володіннях. На галявині. Бо попри дуба всім іншим деревам добре.

Цікаво, що древні друїди присвятили дубові один із днів. Друїди і кельти поклонялися цьому дереву. Мали спеціальні молитви. «Іменини» в дуба – на весняне рівнодення.

– Ще в дитинстві чула: аби бути сильним, треба обійняти дуба.   

– Дуб – металеве дерево. Роками стоїть у воді, сили набирає. А коли росте – силу людині дає. Якщо виникли проблеми зі здоров’ям, зокрема в чоловіка чи хлопця, треба обійняти стовбур дуба. Постояти дев’ять хвилин під ним. Відчуєте енергію. Але не обіймати, стоячи обличчям до дерева, а спиною до стовбура. Обіймати слід руками назад. Стовбур – основа дерева. А хребет – основа нашого тіла. Енергія від дуба йде по всіх сімох чакрах.

– Іване Степановичу, якщо чоловіки мають «своє» дерево, то й жінки, очевидно, також.

– Аякже! На другому місці за значимістю для українців є дерево-оберіг липа. З потужною жіночою енергетикою. Якщо в жінок якась проблема, вони повинні «звернутися» до липи. Вона не лише медоносна. Колись з липи плели личаки. Тобто, липа нас годує, одягає і лікує.

Листя липи має форму серця – енергії, любові. І кожен листочок на липі є інакший.

До речі, наш великий герб мав би бути уквітчаний з правого боку – дубовим листям, з лівого – листям липи, а посередині – калина. Це ті дерева-обереги, які дають потугу, силу, продовження роду…

Липа завжди цвіте, коли найбільше сонця. У час літнього сонцестояння. Збирає тепло цього світу, аби віддати бджолам і людям.

– Як же нам, жінкам, «спілкуватися» з цим деревом?

– Усе просто. Якщо липа гуляста, то до неї не бажано підходити. Бо вона може рости не на тому місці, де треба, і не даватиме відповідної енергії. А коли струнка, то стане в поміч. Підійти, обійняти, попросити здоров’я. Розмовляйте з деревом, і воно почує вас. Допоможе.

А ще липа є природнім громовідводом. Тому колись садили це дерево біля своїх домівок. І якщо під дубами вирішували військові справи, то під липами – сімейні, родинні питання.

– Раніше майже кожен господар мав горіх.

– Це дерево – символ достатку. А зерна горіха багаті на поживні речовини. Хочете, аби дитина була розумна? Хай куштує горіхи! Чим колись пригощали дітей? Горішками. І не дарма. Але садити горіх треба трошки далі від хати, бо він має певні масла. На горіх ніколи не сідають мухи. Для людини це не добре для дихання.

Цінною є дика троянда. Правдивіше – дика рожа чи ружа. Вона корисна для людей, які мають проблеми з дихальними шляхами.

Бажано, щоб на обійсті був бузок. Десь у куті. Він оберігає оселю. І господарку загалом. І також лікує.

А ще у слов’янських народів і в Україні велике значення має явір. Це дерево світобачення, початок… Тепер яворів садять мало. Колишні ж люди поклонялися яворові як провіснику життя.

Знаєте, що сумно? Цивілізація знищила і нищить багато рослин. Їх вбиває комерція. Наприклад, проліски. А ця мода на іноземні кущі та дерева?.. Не корисне, лише модне.

– А скільки верб колись росло! Тепер старі ріжуть, нових також садять мало.

– Верба – це природна аптека, гліцерин… Вона лікує і є символом спокійного життя.

А ще колись біля осель росли розкішні ясени. Ясен після дуба і бука – дуже важливе дерево. Ясен. Я – син. Молодший «брат» дуба. Символ вічної молодості. Ясенове листя майже не жовтіє. Опадає зеленим. Саме дерево є доволі міцним.

– Яке ще дерево не слід садити біля хати?

– Однозначно осику, яка вічно тремтить. І про осиковий кіл, мабуть, кожен чув.

– Виходить, усе, що росте на господарці впливає на гармонію, шкодить або допомагає. 

– Звісно! Візьмемо дикі груші. Баба-повитуха колись знала, що жінці після пологів потрібно дати узвар із них. І в жінок не було проблем. Або вишня- дичка. Чи правдива вишня. Її листям лікували хвороби шкіри. А звичайна вишня… Видиш ня. Це дерево – окраса саду. Коли квітне, аж світ радіє. А як дозрівають ягоди, дерево наче вбирається в червоні корали. За красу, користь і символізм шанували вишеньку наші предки.

– А зима в дитинстві пахнула чаєм з гілочок вишні…

– У ньому стільки поживи! До речі, вишня – жіночий оберіг. Символ матері. Дівчини. України. А ще – символізує Світове дерево. Бо вишня – це вишина, «Вишній». Тобто, Всевишній Бог. У наших пращурів вишня асоціювалася з небом. А білий колір її цвіту – зі святістю.

Принагідно хотілося б укотре застерегти: великий гріх нищити живі, здорові дерева. Бо дерево, як і людина, повинно прожити свій вік і відійти. Якби люди чули, як плачуть дерева! Кожна рослина має емоції, «мову»… У природі нема нічого мовчазного. Біль дерева може озватися болем людині…

Раніше гарний господар мав аптеку біля хати. А загалом в нас аптека під ногами і перед нами.

– І кожна людина має своє дерево.

– Так, гороскоп – це не казка, як хтось собі гадає. Дивіться, у галльський гороскоп одні дерева внесені, інші – ні. Дерева – це також космос. І в кожній людині живе своє дерево. Як писав Іван Франко: «Мати-природо, хитра ти з бісу, серцю даєш велику волю, а життя закриваєш в мікроскопічну клітину». Все в цій клітині, в тому горішкові закладено…

І, до речі, які в нації дерева, такі й люди. Чим вищі дерева, тим вищі й міцніші люди.

– Розкажіть, будь ласка, таємницю ще якогось дерева.

– Дика черешня. Для чоловіка треба в сезон з’їсти три літри цих черешень  і простатиту не буде. Або вишні. Але черешня більш помічна. Там багато необхідних мікроелементів. Забезпечує організм поживними речовинами на цілий рік – до наступного сезону. Наші козаки знали це.

До речі, зараз майже всі фармацевтичні фабрики пропагують ліки на основі природних компонентів. Однак, багато з цих рослин уже майже нема в природі.

– А давайте, Іване Степановичу, пройдемось городом. Може, там знайдемо якусь травинку-цікавинку. Чи незвичайну квіточку…  

– На городі є така рослинка – космея. Оберіг городу. Де росте космея, там рослини «щасливі». Вони тягнуться до неї. Бо вона сягає висотою до двох метрів. І квітів на ній багато. Космея – символ урожайності.

Наші люди стали занадто європеїзовані: не повинно бути жодної травинки, квіточки, лише плантація помідорів, приміром. А ті помідори так тужать. Сумно їм самим. Так-так, рослини вміють сумувати. І якщо десь поруч нагідка росте чи та ж космея – їм веселіше.

– Хочуть гарних сусідів. Як і ми. А ще люди колись захищалися квітами та іншими рослинами від злих духів, поганого ока. 

– Було таке. Є такі рослинки – тоя і подолян. Тоя цвіте синім кольором. А подолян – жовтим. Це були обереги для хлопців і дівчат, аби жодна ворожка не могла заподіяти зла. Дівчата носили при собі квіточку тої. В домівках її мали.

А кожна господиня, яка мала дівчат, садила ще й мирт. На долю. Мирт, до речі, один із найбільших очищувачів повітря у природі. Але зараз ця рослина стає рідкістю.

– А де шукати рослини на удачу?

– На британських грошах. Там зображений страхополох. Він росте і в саду в Букінгемському палаці. Улюблена квітка королеви. Бо це – квітка-оберіг від вроків. І, водночас, символ достатку, стабільності. Британські фунти, як знаємо, дорого ціняться, а королева – добре почувається.

Ольга Чорна

журналіст, блогер, газета "Наш ДЕНЬ"





Loading...


Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares