У травмпункті Тернопільської обласної дитячої лікарні від початку року отримали кваліфіковану допомогу близько 4 тисяч дітей. Більше семи сотень з них потребували лікування у стаціонарі. Як вберегти дітей від травмувань? Які новітні методики застосовують медики для лікування малих пацієнтів? Про це, а також інші важливі аспекти у роботі медиків розмовляємо із завідувачем ортопедо-травматологічного відділення обласного дитячого шпиталю, доктором філософії Анатолієм КОРИЦЬКИМ.
- Анатолію Григоровичу, ви зауважили, що саме у літній період дитячий травматизм різко зростає. З чим це пов’язано, на вашу думку?
- Це пов’язано з багатьма соціальними факторами. Основна причина, що діти не зайняті. Під час навчального року вони перебувають у школі, потім роблять домашні завдання. А влітку діти переважно належать самі собі, коли батьки на роботі. І, відповідно, травмуються за різних обставин. Я вважаю, що батьки насамперед мають організувати дітям дозвілля. І контролювати те, чим вони займаються. Бо діти не можуть ще об’єктивно оцінити ситуацію, в якій опинилися. Вони лізуть на дерева, облюбовують різні будівельні конструкції, катаються на скейтах і велосипедах… При цьому дитина не завжди може оцінити ступінь небезпеки і те, справиться вона чи ні. Це і є основна причина травмування.
Найбільше діти травмуються на вулиці, в побуті, рідше – у школі. А ще – в аваріях на дорозі. І хоч травм, отриманих дітьми в ДТП, найменше порівняно з іншими, але вони найважчі, інколи з сумними наслідками. Якщо, наприклад, при загальному переломі променевої кістки дитина в стаціонарі зараз перебуває одну-дві доби, то після ДТП може перебувати місяць-півтора. - Але теперішні діти такі активні. Біда може трапитися за якусь хвилину.
- З приводу вашого зауваження наведу один приклад з моєї лікарської практики. Мама готувала їсти, і маленька дитина віком десь три рочки запхала руку в електричну м’ясорубку. Ручку ми врятували, але функціональні зміни є. Ми не винуватимо батьків, але якби мама все-таки була більш уважна і дитину задіяла в чомусь іншому, біди можна було б уникнути.
- При вашому відділенні працює цілодобовий травматологічний пункт.
- Так, і він розрахований на діток усієї області. Тобто у невідкладних випадках батьки з дітьми звертаються в травмпункт у будь-який час доби.
- Багатьох цікавить, чи потрібно при цьому скерування від сімейного лікаря?
- У травмпункт не потрібно. Якщо вже первинний огляд був у районі, тоді лікар скеровує. А якщо пацієнт ще не був оглянутий, у випадках гострої травми направлень не потрібно. Коли ж травма вже задавнена, чи минуло кілька днів, тоді варто звернутися до нас у поліклінічне відділення, у кабінет ортопед-травматолога.
Ми мусимо розділяти невідкладну і планову служби, щоб якісно забезпечити допомогу пацієнтам. Бо якщо за добу у травмпункт звертається 40 і більше постраждалих дітей, то ургентний лікар фізично може не встигнути надати допомогу тим, хто її потребує першочергово. Тому ми завжди пацієнтів просимо, якщо вони бажають прийти до нас на повторний огляд, щоб зверталися в робочий час у поліклінічне відділення. Або у відділення стаціонару, якщо узгодять з лікарем годину і день. - А скільки з початку року ви вже пролікували дітей?
- У травмпункті отримали допомогу майже 4 тисячі дітей. Це дуже багато. За рік це в середньому 8-9 тисяч таких пацієнтів. Не кожна дитина потребує госпіталізації, більшість лікуються амбулаторно. Але щороку півтора тисячі пацієнтів таки не оминають стаціонар. І це теж дуже багато. Ось і цьогоріч у відділенні ми вже пролікували приблизно 700 дітей.
- Ви є учасником міжнародної організації AO Foundation, яка, зокрема, розробляє найновітніші методи лікування переломів та їх наслідків.
- Ця організація заснована у 50-х роках минулого століття в Швейцарії провідними хірургами того часу. У 2018 році в цій організації у Давосі я представляв випадок з власної практики. У 2019 році я також виграв грант і проходив шість тижнів стажування в Австрії у клініці міста Грац. Світ іде вперед у впровадженні нових методик лікування. Вчитися нам є чому. Скажімо, раз на рік до Києва приїжджають з-за кордону провідні спеціалісти, які проводять курси з ортопедії та травматології. Нашим лікарям держава їх не оплачує, можна долучатися хіба власним коштом: вартість за 4-3 дні – в межах 600 євро плюс проживання. Цієї осені буде якраз семінар по дитячій травмі. Одним з доповідачів також буду я. Власне, сучасна ортопедія – це не тільки мистецтво, а й технологія. І дотримання цієї технології, сучасних методів оперативного лікування – це один з фундаментів успіху операції і подальшого лікування пацієнта, його відновлення і хорошого кінцевого результату.
- Ви належите до провідних дитячих травматологів України. Чи впроваджуєте новітні методики лікування у своєму відділенні?
- Так. Сьогодні для лікування та фіксації переломів використовуємо німецькі й швейцарські імпланти. Бо раніше як було? Після операції дитина була в гіпсі місяць-півтора, після цього – реабілітація, потім – розробка суглобів. Словом, процес довготривалий. Тепер у більшості випадків завдяки імплантам дитина перебуває у стаціонарі день-два. Рухає ніжкою чи рукою. Звісно, бувають різні переломи за важкістю, які потребують гіпсової мобілізації, але все-таки терміни лікування і реабілітації дітей з травмами ми скоротили в рази у порівнянні з тим, що було, наприклад, десять років тому. Використовуємо малоінвазивні методики. Частою травмою у дітей є перелом кісток передпліччя. Якщо раніше оперативне втручання при цьому супроводжувалося великими розрізами, то зараз це два невеликі розрізи по одному сантиметру.
- Діти при такому лікуванні почувають себе більш комфортно?
- Безумовно. Крім того, вони повертаються практично одразу в соціум. Можуть ходити до школи, гратися з друзями, поїхати на відпочинок з батьками. Єдине прикро, що імпланти батьки змушені купувати самі. Держава грошей поки що на це не виділяє. Але якщо брати в загальному, то дитина обходиться майже без реабілітації, коли батькам доводилося возити її з району до медичного закладу. Також скоротили терміни лікування, батькам не потрібно тратитися на дорогу, щоб відвідати дитину, тож в кінцевому результаті виходить не дорожче, ніж було колись.
- Ви стажувалися у клініках Європи, бачили, як вони обладнані. Що б вам хотілося мати у своєму відділенні?
- Я скажу так: лікар навчиться, якщо хоче бути хорошим спеціалістом, іти в ногу з часом. Він знайде можливість і поїде на курси, на стажування. Найбільша потреба в різноманітному інструментарії, обладнанні, яке коштує великі гроші. І не завжди є можливість його купити, а отже запровадити новітні методики для сучасного і комфортного лікування пацієнтів. Над цим працюємо. Маємо вже німецький інструментарій, частину швейцарського. Придбали хороший електронно-оптичний перетворювач, що дозволяє одразу онлайн дивитися, як складається перелом, як фіксується. І це дозволяє проводити оперативні втручання малоінвазивними методами.
- Інколи дорослі з важкістю переживають біль. А ви працюєте з дітьми. У лікарів до малих пацієнтів має бути особливий підхід?
- Так, підхід має бути особливим, адже кожна дитина сприймає лікаря по-своєму. Тим паче, коли болить. Є діти, які одразу йдуть на контакт, є, які бояться білого халата. Інколи, щоб оглянути дитину та знайти з нею контакт, може знадобитися і пів години. Але є інший момент. Коли ти вже зробив основну лікарську маніпуляцію – все добре, біль минув, то, як правило, діти міняються і стають твоїми друзями. А ще діти, мабуть, наймужніші пацієнти.
- Літо триває. На що все-таки слід найбільше звернути увагу батькам, аби запобігти дитячому травматизму?
- Ми розуміємо, що дитинство супроводжується якимось травмами. Але завдання батьків, аби цих травм було менше, а якщо вже і трапляються, то щоб вони були якомога легші. Важкі травми залишають слід в організмі, інколи призводять до інвалідизації дитини. Дорослим слід зробити все, аби в їхніх дітей були безпечні умови для ігор на вулиці, а також безпечний дім. Зараз починають збирати урожай. Дітей приваблюють різні механізми – мотоблоки, міні-трактори, їх рухомі частини, де все крутиться. Малеча запихає туди руки, і є випадки з травматичними ампутаціями. Діти допомагають батькам – і це добре, тут є елемент виховання. Але це, вкотре повторюся, має бути безпечно. Тож радісного і щасливого усім нам літа.
Зіна КУШНІРУК.
