«Святі славні і Всехвальні апостоли Петре і Павле, моліть Бога за нас…»
Цим почесним найменуванням святі Петро і Павло відзначені, як апостоли, котрі особливо потрудилися в поширенні вчення Христового і показали найвищі зразки відданості і любові до Божественного Учителя і Його справи на землі.
Святий апостол Петро виявив свою любов і відданість Господеві ще в дні земного життя Спасителя. До покликання свого на труди апостольські він носив ім’я Симон і жив у галілейському містечку Віфсаїді. Господь бачив беззлобну і просту, як у дитини, душу та палке серце Симона і передбачаючи його майбутнє служіння, назвав нового учня Кифою, що означає арамейською мовою «камінь», «скеля». У грецькій мові цьому слову відповідає «петрос» або «петра». Відтоді новонавернений апостол зробився палким послідовником Христовим, Його учнем і постійним супутником.
Самовіддана любов до Христа відкривала Петрові Божий Промисел. Він перший визнав Ісуса Сином Бога Живого. На прикладі цього апостола Господь являв багато повчального Своїм послідовникам. Поклявшись, що не залишить свого Учителя в небезпеці, Петро тричі зрікається Його, але щиро кається, зустрівши погляд страждаючого Господа. Виходячи геть він омиває сльозами покаяння свою провину. Почувши звістку про воскресіння Учителя, він перший біжить до гробу Христа, а пізніше стверджує: «Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе»(Ів. 21, 16). Після зішестя Святого Духа Петро першим серед апостолів почав проповідувати віру в Христа. Силою цієї проповіді, її переконливістю він багатьох людей-язичників та іудеїв навернув до християнської віри. Перед нами людина, котра своїм життям вчить нас – згрішив – кайся, падаючи – вставай, виявивши слабкодухість – зміцнюйся надією на Бога, віруй в Нього, люби Його. Апостол Петро мученицьки закінчив на хресті своє життя, кров’ю засвідчивши відданість слову Христа.
У всій історії Вселенської Церкви ледве чи знайдеться інша особа так відома у християнському світі, як святий апостол Павло. До покликання на благовісницьке служіння він носив ім’я Савл. З дитинства Савла наставляли «в законі отців». Прямий і чесний юнак серйозно сприймав погляди фарисеїв в дусі зовнішнього, обрядового благочестя і старався виконувати їх, охороняючи від усяких посягань. Така ревність до закону ставила його в ряди тих, які готові були знищувати всякого порушника. Тільки сила Божа, тільки Сам Христос міг переродити його, із «ветхого» зробити «новим» чоловіком. Це сталося на шляху з Єрусалима в Дамаск, коли Господь чудесним чином просвітив його світлом істини. І від цього часу не стало Савла, а з’явився Павло – цей «обраний сосуд» Божий і другий Первоверховний апостол.
Своє апостольське служіння Павло проводив під безпосереднім і явним керівництвом Божим. Великою була могутність проповіді апостола. Іудеї не могли противитись силі його слова, язичники всім містом збиралися слухати його. Далекими подорожами, полум’яними проповідями, переконливими посланнями апостол Павло добре потрудився для поширення віри Христової. Він особисто не бачив Христа, не був серед учнів за Його земного життя, але своїм просвіченим, ясним і багатогранним розумом назавжди визнав, що Христос – це дійсно обіцяний Месія, котрий прийшов спасти увесь рід людський і хто у Христі, той нове творіння, нова людина. Апостол Павло теж дістав вінець мученицької смерті, хоча, на відміну від апостола Петра, його не розіп’яли, а як римському громадянинові стяли голову мечем.
Вшановуючи пам’ять Верховних апостолів Петра і Павла, які віддали своє життя за вірність Христові, благаймо їх допомогти нам вийти на шлях праведного життя у Господі нашому
Ісусі Христі словами тропаря: «Між апостолами найвищі і Вселенної учителі! Моліте Владику всього, щоб дарував світові мир і душам нашим велику милість».
