Тернопільський священик про завтрашнє свято Преображення Господнє

Тернопільський священик про завтрашнє свято Преображення Господнє

Божественна природа Ісуса Христа, Сина Божого, що прийшов на землю заради нашого спасіння, завжди так або інакше позначалася і на людській Його природі. Але слава Божественна прикрита була плоттю і таким чином Ісус Христос у земному Своєму житті з вигляду був звичайною людиною. Преображенням на горі Фаворі, щоб зміцнити учеників своїх у вірі, Господь показав «сховану під плоттю блискавку істоти Свого Божественного благовоління». З плоті виходили промені Божества, то був «вогонь не речовий, не опаляючий тіла» (служба на празник Преображення).

Під час Преображення Спаситель показав вибраним учням – Петру, Якову та Івану славу Свою, але настільки, наскільки вони, за словами тропаря, могли вмістити. Учні побачили Учителя просвітленим так, що одяг Його став, як сніг, і лице Його сяяло, як сонце, а від усього тіла  випромінювалось яскраве світло. На довершення цього свідки Преображення побачили великих старозавітних пророків – Мойсея та Іллю, що вели розмову з Господом. Все явище було таке надзвичайне, що апостол Петро у захваті вигукнув: «Наставнику! Добре нам тут бути, поставимо три намети – Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі» (Лк.9, 33). Не встиг він закінчити свою мову, як з’явилася хмара і покрила їх і звідти чути було голос: «Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління, Його слухайте». Апостоли, почувши цей голос, у трепеті впали обличчям до землі. Та Ісус Христос, підійшовши і торкнувшись їх, сказав: «Встаньте і не бійтеся» (Мф.17, 5-7).

«Добре нам тут бути», – говорив апостол Петро на Фаворі. Добре, бо  апостоли бачили свого Божественного Учителя у сяйві слави і самі осяяні ним, наскільки це можливо людині, відчули її. Добре було апостолам і тому, що ніщо земне не обтяжувало їх душі, свідки Преображення відчували в серцях невимовну радість, споглядаючи славу Господа.

Якщо нам приємно почувати себе сонячного дня і значно гірше в день похмурий, добре ввечері при освітленні і сумно без світла, то ще краще і радісніше нам з Христом і так важко без Нього. Якщо нам миле і конче потрібне денне світло, якщо ми щиро радіємо сонцю, коли воно сходить, то набагато дорожче і потрібніше для християнської душі світло Христове, що просвічує кожну віруючу людину. Тому душа християнська радіє в день свята Преображення, духовно ніби сягаючи вершини гори Фаворської. Звільнившись від усього земного клопоту, ми у великій радості повторюємо: «Господи! Добре нам тут бути і споглядати Світло тихе святої слави Безсмертного Отця Небесного, Святого Блаженного…».

Щаслива та побожна людина, що кожного дня перед тим, як заснути, відчуває в собі присутність Сина Божого, як тихе світло Отця Небесного. Осяяна благодаттю Божою, спочине вона із свідомістю чесно прожитого дня, промовляючи: «День проживши, славлю Тебе, Спасе. Вечір прошу з ніччю без спокуси подай мені, Спасе, і спаси мене».

Смачненьких вам, освячених плодів. Хай скріпляють вони наші духовні і тілесні сили!

 

о.Богдан ЗІНЧЕНКО

член Національної спілки журналістів України.

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *