В українську глибинку чи не щотижня навідуються іноземні туристи, адже до кордону там рукою подати. А от багато українців навіть не знають про унікальне село на Закарпатті. Колочава розташована неподалік озера Синевир у мальовничій долині в Міжгірському районі. Це чи не єдине село в Україні з найбільшою кількістю музеїв. Їх тут більше десяти.
40 кілометрів цікавинок
За легендою, береги річки, що тече поруч із селом, були дуже болотистими. Взуття місцевих жителів під час ходіння видавало звуки “чавк-чавк”, і коли їх запитували, де вони живуть, відповідали: “Коло Чавки”. Від цього, кажуть, і зародилася назва села.
Влада у Колочаві змінювалася близько десяти разів. Зараз про це нагадує цікавий місцевий діалект, який складається з угорських, чеських, російських, німецьких, румунських, польських і українських слів.
Нині в Колочаві мешкають близько 8-ми тисяч людей. Протяжність села з одного кінця до другого – 40 кілометрів, які буквально “нафаршировані” всілякими цікавинками.
Колочавська машина часу
Улюблений музей у самих колочавців – “Старе село”. На мальовничих пагорбах просто неба розкидано кількадесят будівель столітньої давнини й навіть старіших. У них зберігається понад 7 тисяч історичних експонатів. Хоч цілий день вивчайте роботу і побут столярів, лісорубів, кушнірів і вівчарів.
Одразу при вході – хатина селянина-бідняка, збудована у 1856 році. Тут, в маленькій кімнаті без підлоги, з одним ліжком, малими вікнами та без світла проживала сім’я із щонайменше семи душ, а взимку ще й тіснилися домашні тварини. За 100 метрів від неї – церковно-приходська школа. Це перша школа, яка виникла на теренах Закарпаття. В Колочаві вона з’явилась у середині 19 століття. Літом, коли було тепло, діти вчились надворі. Тут для них на траві облаштували парти і дошку, є учительський стіл. Першими вчителями були дяки. Вони вчили дітей елементарного – писати, читати, молитись, церковного співу.
Є тут своя парильня, жандармерія і “холодна”, тобто тюрма. А з повислого на дереві парашута зробили гойдалку для дітей. Здається, наче знайшли в Колочаві машину часу, яка за мить переносить у минуле.
Музей на колесах
На території “Старого села” розташований музей історії вузькоколійної залізниці. Така залізниця свого часу була надійним засобом пересування в горах. Вона діяла тут аж до початку 1970-х років, коли її витіснили лісовози.
“Колочавська вузькоколійка” – це потяг із десятьма вагонами та діючим паровозом. Кожен вагон відтворює процес транспортування за різної влади. Є тут три чеські пасажирські вагони, радянський товарняк, угорський вагон для перевозу худоби та бочка для води, і звичайно ж, вагони для транспортування деревини. Один з експонатів музею – швидка допомога на рейках.
Паводок 1998 року остаточно зруйнував стару вузькоколійку. Деякі вагони пролежали у воді близько десяти років, поіржавлені та покривлені уламки були реставровані.
Унікальна “Лінія Арпада”
Недалеко розташовані також музеї “Бункер Штаєра” та музей лісу і сплаву у Колочаві – “Колочавські бокариші”. В останньому можна випробувати в своїх руках автентичні знаряддя праці лісорубів та бокорашів. А в музеї “Бункері Штаєра” побачите, в яких умовах жили роками колочавські повстанці. Бункер викопаний у землі і має розміри 2,5 м довжини та 1,5 м ширини.
Варто відвідати у Колочаві й музей “Лінія Арпада”. Так називалась оборонна система угорської армії часів Другої світової війни. Її загальна довжина – близько 600 кілометрів. У Колочаві розташована частина оборонної лінії. Тут, у трьох відреставрованих залізобетонних бункерах, селяни відкрили військовий шпиталь, спостережний пункт і солдатську кухню.
Церква без цвяхів
Будучи у Колочаві, варто навідатись і до сакрального музею “Церкви Святого Духа 1795 року”. Це дерев’яна церква, збудована без єдиного цвяха. Вона розташована на пагорбі. Її двічі переносили. Це третє місце, де вона зараз.
Окремого музею удостоєний чеський письменник Іван Ольбрахт, який увічнив Колочаву в своїх творах. Завдяки йому в село почали масово їздити чеські туристи. Приваблює чехів і музей Чеська школа, та й у Радянській школі побувати цікаво.
Ще один об’єкт, який шкода пропустити, – музей-корчма. Колись там була жандармська застава, а нині можна поїсти автентичні страви.
Пам’ятники шумахерам і… гусці
Колочава може похвалитися й цікавезними пам’ятниками. Загалом їх в одному селі понад 20. Деякі – унікальні, їх ви більше ніде не побачите. Зокрема, пам’ятник “Вівчарю”, “Шабатній гусці”. Особливо пишаються колочавці пам’ятником заробітчанам. Заробітчанство – болюча тема для села. Практично половина жителів регулярно їздить на заробітки за кордон.
Цікаво, що колочавці одними з перших в незалежній Україні свій пам’ятник Леніну не знесли, а відправили в музей. А найбільш незвичний пам’ятник тут звели так званим “місцевим шумахерам”. І справді ганяють тут страшно, найпопулярніший вид транспорту – спортивний мотоцикл. Аби попередити аварії, встановили пам’ятник “Гонщикам Колочави”. На вигляд це звичайна вантажівка, яка передньою частиною в’їхала в схил.
Краще гір тільки гори
У Колочаві варто провести не менше тижня, запевняють місцеві. Адже потрібно не тільки відвідати всі десять музеїв і сфотографуватися біля 20 пам’ятників. Ще треба скупатися в чанах з теплою мінеральною водою, зварити сир вурду з овечого молока, покуштувати фірмову колочавську риплянку (страва з картоплі і кукурудзяного борошна).
А ще – відвідати лікувальну пасіку і птахопарк, господар якого Василь Макар тримає кілька десятків видів папуг. Ну і, звичайно, слід викроїти час на похід в гори і спілкування з природою.
У Колочаву потяги не ходять, проте можна придбати квиток до найближчої станції – Воловець, що в 60 кілометрах від пункту призначення. Або ж вирушати своїм транспортом. Але будьте пильні: на картах України є дорога Колочава – Усть-Чорна – Бедевля, але по ній не проїде навіть всюдихід. А от місце, де можна зупинитись на ночівлю чи на кілька днів, в селі знайдете без проблем. Тут усі займаються зеленим туризмом і чекають нових мандрівників.
Наш ДЕНЬ і надалі розповідатиме про цікаві маршрути рідним краєм. Мандрівки Україною – хороша можливість отримати море вражень і задоволення, відпочити тілом і душею. А ще – навчитися чогось абсолютно нового і корисного. Мандруйте і діліться з нами враженнями від ваших подорожей.
