Літні батьки Андрія Лукащука із села Борсуки Кременецького (колишнього Лановецького) району чекали сина з війни, щодня молилися та сподівалися, що він повернеться додому живим. Та російські окупанти забрали життя їхнього сина.
Андрій служив у військовій частині А4084 командиром стрілецького відділення. Загинув під час ворожого обстрілу касетними боєприпасами по позиціях у районі населеного пункту Тернові Поди Миколаївської області. Воїну було 42 роки.
Для села Борсуки це уже не перша гірка втрата. 27 травня під Сєвєродонецьком загинув Олег Андрощук. Його мама, пані Ніна, була класною керівничкою та вчителькою української мови й літератури і в Андрія Лукащука. Тепер два Герої спочиватимуть поруч на сільському кладовищі та оберігатимуть Україну і своїх рідних з небес.
У Борсуківській територіальній громаді висловили щирі слова співчуття, болю та підтримки рідним Андрія, українського захисника, сміливого та відважного воїна:
«…Своє життя Андрій Миколайович Лукащук віддав за волю та свободу кожного із нас! 21 вересня під час ворожого обстрілу касетними боєприпасами по позиціях у Миколаївській області, отримав поранення. У тяжкому стані був евакуйований. О 20:30 год. від отриманих поранень його серце перестало битися. Мати та батько чекали сина з війни, молилися та сподівались, що війна не відбере його у них… Але, на жаль, горе прийшло у їх домівку…
На колінах усі зустрічали кортеж із тілом Героя, село за селом люди у живому ланцюгу молилися за душу загиблого. Ми співчуваємо батькам та брату, близьким та знайомим. Схиляємо голови перед подвигом нашого земляка…»
У селі про Андрія кажуть тільки гарні і добрі слова. Був щирим, відповідальним, товариським, привітним.
Деякий час Андрій проживав у Тернополі. Пізніше – в Івано-Франківську, де мешкає також його молодший брат Тарас із сім’єю. Завжди навідувалися до батьків, щоб допомогти у сільській роботі, щоб обійняти найрідніших людей. А тепер осиротіла батьківська хата на одного сина…
Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо, якою ціною дається наша перемога!
