Тож своє професійне свято, День працівника сільського господарства, хлібороби зустріли гідно. Аби його відзначити, керівництво «Вікторії-92» не проводило загального зібрання працівників за віджилим радянським стилем, а запропонувало трудовому колективу за рахунок господарства туристичну поїздку по історичних місцях рідного краю, а після чого спільно провести святковий вечір у ресторані.
Зранку, 17 листопада, 64 людей вирушили у цікаву подорож. Кожному учаснику поїздки було видано по 500 гривень святкових преміальних. Туристична дорога стелилася до славного древнього міста Кам’янець–Подільського на Хмельниччині.
Мандрівників зустріло чудесне видовище ансамблю старовинних веж та високих оборонних стін міського замку. Він розкинувся на скелястому мисі, що омивається річкою Смотрич, де скелі сягають висоти до 38 метрів. З душевним трепетом відвідувачі ступали на кам’яну бруківку дороги, що вела до воріт замку, ніби нараз відчули живий дух далеко середньовіччя.
На подвір’ї нас приязно зустріли працівники Кам’янець–Подільського державного історичного музею-заповідника. Екскурсоводи показували нам захисні споруди фортеці, розповідали історію минулих віків замку до сьогодення. Потужні фортифікації на стародавніх скелях тут існували ще за Київської Русі у XII ст. Сама природа створила неповторний ландшафт, який з допомогою людей став могутньою твердинею, аналогів якої немає в Європі. За своєю красою Кам’янець-Подільський називають перлиною Поділля.
Захисна система замку складається з двох частин: старої фортеці і нової. Замок з’єднується з містом Турецьким мостом, висота якого 28 м, довжина 86 м та ширина до 9 м. Архітектурний ансамбль замку становлять 8 башт, вежі, господарські будівлі та оборонні стіни, що займають площі 4,6 гектари. У документах замок згадується з 1374 року. В різні періоди литовсько–польського, турецького володіння замок розбудовували визначні італійські архітектори та інженери. У 1649 році його захищала військова залога до 300 осіб піхоти. У другій половині XVII ст. гарнізон захисників замку досягав 1800 жовнірів, а у турецький період (1672–1699 р.р.) загальна кількість турецького війська у місті становила 14 тисяч. Кам’янець тоді був найпотужнішою османською фортецею, яку захищали 5000 вояків. Гарнізон замку забезпечувався водою із криниці глибиною 40 метрів. У баштах зберігалися боєприпаси, вогнепальна зброя, продукти, розміщувалася кухня. Пізніше замкові башти використовувалися, як в’язниці, де утримували бранців. Зокрема, у 1815–1823 роках тут був в’язнем подільський розбійник Устим Кармелюк. На території замку були побудовані костел св. Станіслава та православна церква Покрови Пресвятої Богородиці.
За незалежності України Кам’янець–Подільська фортеця, як пам’ятка історичної спадщини охороняється державою. З 2000 року тут проводяться фрагментарні реставраційні роботи, діє краєзнавчий музей.
З новими емоціями, приємними враженнями та задоволенням від побаченого ми покидали Кам’янець–Подільську історичну пам’ятку і направилися до Чернівецької області оглянути Хотинську фортецю.
Ця пам’ятка відома із X ст., як укріплення південного заходу Русі. У складі руських земель перебувала до середини XIV ст., а потім попала до Молдавської держави. Місто Хотин завжди мало важливе військово–політичне значення, як торговельний і митний пункт на північному кордоні Молдавії. Широке застосування артилерії, яке розпочалося із середини XV ст., спонукало молдавського господаря Штефана III капітально перебудувати Хотинську цитадель. Саме тоді вона набула вигляду близького до нинішнього. Як захист від гарматного вогню повстали товсті до 5 м і високі до 40 м мури та башти, які донині збереглися. Протягом багатьох століть за Хотин велися війни. Фортеця неодноразово перебувала в руках поляків, козаків, турків та росіян. Знаменитою стала Хотинська битва 1621 року, де козаки під проводом гетьмана Петра Сагайдачного відіграли ключову роль у війні з турками. Фортеця багато разів перебудовувалася і укріплювалася. Після 1856 року втратила своє воєнне призначення і була передана цивільній владі. Фортеця поступово приходила у занепад. Руйнація поглиблювалася бойовими діями двох світових воєн.
За Української держави реставраційні роботи розпочалися у 2000 році. Історична пам’ятка згодом стала одним з переможців всеукраїнської акції «7 чудес України», а нам, відвідувачам, залишила добру згадку про середньовічний Хотин.
Духовно збагачені і задоволені, поверталися ми з Буковини на Тернопільщину. По дорозі, коли уже смеркалося, зупинилися повечеряти. За святковим столом голова фермерського господарства Петро Іванович Пеляк привітав весь трудовий колектив з професійним святом, подякував за сумлінну працю, побажав здоров’я, добра та миру.
