Андрій Ярославович Рудий (позивний «Фокстрот») із села Мар’янівка Великоберезовицької громади Тернопільського району після строкової служби підписав контракт із ЗСУ. З 2017 року захищав Україну у зоні АТО/ООС. І тепер, коли розпочалася повномасштабна війна, теж став на захист Батьківщини.
Загинув Андрій під час боїв з російськими окупантами на Харківщині. Йому було 25 років. Ніколи більше не обіймуть свого Андрійка мама Олександра, тато Ярослав, брат Святослав і сестра Олена.
На війні Андрій був командиром протитанкового взводу, разом з побратимами-десантниками знищили багато російських окупантів та ворожої техніки. За весь час запеклих боїв, особисто підбив вісім ворожих танків.
Про сумну новину повідомили на сторінці Великоберезовицької селищної ради.
«Трагічна звістка знову сколихнула Великоберезовицьку громаду.
Під час боїв на Харківщині загинув 25-річний воїн з села Мар’янівка Рудий Андрій Ярославович. Народився Андрій Рудий 6 грудня 1996 року. Навчався у школі с. Мар’янівка. Закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Після строкової військової служби в армії підписав контракт і став до лав Збройних Сил України. З 2017 року обороняв державу у зоні АТО/ООС. Продовжив захищати Батьківщину і після повномасштабного вторгнення рф на рідну землю.
Андрій безмежно любив Україну, був справжнім патріотом, обожнював історію та рідний край. Завжди був активним, ввічливим, веселим та оптимістичним, а ще – вірним другом.
Жорстока війна забрала життя одного з кращих синів України, відданого воїна, мужнього захисника та професійного військового.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким! Розділяємо разом з вами невимовний біль втрати і скорботи…»
Про мужнього молодого воїна-десантника Андрія Рудого, який зі «Стугни» знищив 8 російських танків, писала АрміяInform (https://armyinform.com.ua/…/czej-desantnyk-znyshhyv…/…)
Тоді, в інтерв’ю журналісту Віктору Ануфрієву, Андрій пригадував, як у боях під Вознесенськом його взвод знищив два російські танки Т-72Б3, котрі намагалися прорватися в глиб оборони українських підрозділів. І про те, як з побратимами не лише знищили ворожі панцерники, а й затрофеїли чимало їхньої автомобільної та бронетехніки. А в перші тижні війни навіть жартома змагались між сусідніми взводами — хто більше російського залізяччя «на спис візьме».
За весь час запеклих боїв з окупантом Андрій особисто підбив вісім ворожих танків, з яких шість згоріли до невпізнанності.
Вічна пам’ять мужньому воїну. Андрію було тільки 25… Він віддав своє молоде життя за наш спокійний сон, за те, щоб ми сьогодні могли зустріти новий день. За мирну і вільну Україну.
Нехай у небесній обителі буде легко і світло твоїй юній душі, Андрійку!
