Степан Головацький родом із села Корчунок Зборівської територіальної громади. Працював майстром виробничого навчання у Золочівському фаховому коледжі Львівського національного аграрного університету.
Вже 9 березня Степан Зіновійович пішов захищати Україну і нас з вами. Воював у гарячих точках. Загинув 16 вересня на Бахмутському напрямку на Донеччині. Українському захиснику було 49 років. Без люблячого, турботливого батька залишилися сини Назар та Роман. Своїх хлопців Степан виховував самотужки відтоді, коли померла дружина. Тоді сини були ще зовсім малими. Тепер вони круглі сироти.
У Зборівській громаді 22 вересня оголосили День жалоби та висловили співчуття родині. А 23 вересня жителі громади, односельці зустріли кортеж з тілом Героя, щоб провести до місця вічного спочинку.
День жалоби за загиблим захисником України оголосили і в Золочівському коледжі.
«З глибоким жалем та сумом колектив Золочівського фахового коледжу Львівського національного університету природокористування сприйняв звістку про загибель на фронті під час виконання бойового завдання співробітника коледжу Головацького Степана Зіновійовича, 1973 року народження.
У 2009 році Головацький С. З. закінчив Золочівський коледж Львівського національного аграрного університету. З 2002 року працював у коледжі майстром виробничого навчання. Серед колег по роботі користувався авторитетом.
9 березня був мобілізований до лав ЗСУ. Степан Зіновійович за час проходження військової служби сумлінно виконував службові обов’язки, з почуттям високої особистої відповідальності брався за доручену справу. У загиблого залишились два сини, сестри та брат.
Низько схиляємо голови у глибокій скорботі. Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким воїна, який заплатив життям за мир та спокій на вільній українській землі, за кожного з нас. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати батька, брата, колеги по роботі. Світла пам’ять про Героя завжди житиме серед нас», – оприлюднили на сторінці коледжу.
Тільки добрі слова кажуть про Степана Головацького і земляки. Чоловік певний час працював у місцевому колгоспі водієм. Пережив гіркоту втрати найдорожчих людей: рано відійшли від недуги у засвіти батьки і дружина. Сам виховував малих синів. Працьовитий, спокійний, відповідальний, щирий, був гарним прикладом для дітей. На жаль, тепер хлопці уже ніколи не почують мудрої батьківської поради. Уже з небес тато оберігатиме їх і Україну.
Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо ціну нашої перемоги!
