Депутати, міністри, інші чиновники полюбляють заглядати в гаманці українців, аби порахувати, скільки там грошей. І закликають людей нести свої кровні в банки. Хворій вітчизняній економіці постійно необхідні фінансові «ін’єкції». Проте, зі своїми мільйонами «слуги народу» на порятунок економіки не поспішають. Бо вітчизняним банкам не довіряють. Ось закордонні фінустанови чи офшори – інша річ. Надійна. І матраци – гарний сховок для «чесно» зароблених грошей.
А тепер міністр соціальної політики Андрій Рева заглянув українцям ще й у рот. І пояснив бідність в країні, звиняйте, ненажерливістю населення. Для прикладу навів Німеччину. Там, за його словами, їдять менше, тому й живуть багатше. Мовляв, українці могли б мати більше грошей, якби стільки не їли. Бо німці тратять на харчування 14 відсотків свого заробітку, а українці – аж цілих 50. Щоправда, про рівень зарплат в Україні та Німеччині міністр чомусь промовчав.
Подібне ми вже чули у 2013 році. Екс-прем’єр Азаров радив українцям «не скиглити», а брати лопату, садити картоплю та капусту і робити таким чином своє життя легшим. Сам же Микола Янович «капусту» рубав – у американських доларах та інших валютах. І під час Майдану втік із вкраденими в держави грішми у путінську Московію.
Спіч соціального міністра Реви викликав праведний гнів українців. Бо всі знаємо, у яких розкошах живуть наші владоможці і як «важко» переймаються долею народу.
Фактично у Кабміні визнали: українці – жебракують. Адже при нормальних зарплатах і пенсіях половину своїх доходів людина на їжу не тратить. Коли ж зростає добробут, то відсоток витрат на харчі зменшується.
Німецькі пенсіонери, приміром, можуть і в ресторан піти, і подорожувати. А чи багато наших літніх людей дозволяють собі таку розкіш?
Економіст Тарас Загородній, коментуючи висловлювання Андрія Реви, наголосив: у німців середньостатистичний ресторан коштує 40 євро при зарплаті у 3,5 тисячі. А в нас сорок євро – це майже «мінімалка» багатьох пенсіонерів.
Спростували заяву міністра Реви і європейські медіа, порахувавши, скільки витрачають на їжу німці та українці. Отже, середньостатистичний німець витрачає на їжу 355 євро на місяць. Українець – приблизно 40 євро. Це тому, що середня платня німця є вищою, а продукти в Україні не набагато дешевші, аніж у Німеччині. Крім того, вартість їжі у нас щороку зростає. У Німеччині ж інфляція непомітна.
За статистикою, торік німці найбільше вживали молоко, сир і масло. На другому місці – фрукти й овочі. А в меню українців у пріоритеті – овочі та хліб. Щодо м’яса та ковбаси, то в середньому німець з’їдає цих продуктів щомісяця на чотири кілограми більше, ніж українець. Загалом, німецький раціон не вельми відрізняється від українського. І німці не дуже економлять на продуктах.
До слова, українські та західні лікарі б’ють на сполох: близько двох третин випадків захворювання в Україні є наслідком нераціонального харчування. Про це заявили учасники круглого столу «Міжнародний день здорового травлення», повідомляє вітчизняне Мінохорони здоров’я. Ще однією великою проблемою є дефіцит вітаміну D у багатьох дорослих та дітей. Медики кажуть: це наслідок недостатнього вживання окремих білкових продуктів, серед яких риба та яйця.
І дані Держстату свідчать: за останні кілька років українці стали менше їсти. Йдеться, найперше, про м’ясо, молоко, рибу, яйця і хліб. А ось картоплі в раціоні збільшилось.
У розвинених країнах, таких, як США, уже згадана Німеччина, Японія люди витрачають на їжу від п’яти до 15 відсотків доходу. У країнах із середнім рівнем життя – 15-30 відсотків. А понад 30 відсотків витрачають жителі бідних країн. Тому, виходить, що Україна весь час свого існування – із 1991 року і до сьогодні – за всіма критеріями була бідною державою.
Але, якщо у 2014 році частка витрат на продукти харчування в Україні складала 37 відсотків, то у 2015-у – аж 56! Показник навіть гірший, аніж у Пакистану й Нігерії, констатує доктор економічних наук В’ячеслав Потапенко. Якщо порівнювати з даними Всесвітнього економічного форуму, то за цими показниками із 2015 року Україна – найгірша у світі. Фактично, із позаминулого року наша держава перейшла у ранг відсталих країн, які міжнародні організації, котрі роздають гуманітарну допомогу, політкоректно називають «країни, що розвиваються».
Зате Україну всі уряди і президенти реформують. Але ці реформи скидаються, швидше, на якісь жахливі експерименти. І взагалі, українці працюють за їжу та гроші, які йдуть на оплату комуналки. Ті, кому таке життя набридає, їдуть закордон на заробітки.
Бідність, стверджують експерти, стала основною проблемою українського суспільства. Чиновники ж прикривають революційними гаслами корупцію та своє професійне невігластво, а вишиванкою – животи, які від’їли на державній службі.
