Герої з Тернопільщини повертаються із зони АТО у відпустку. У вівторок на залізничному вокзалі Ольга Добирчак із села Кошляки Підволочиського району із хвилюванням та радістю зустрічала свого коханого чоловіка Дениса, якого мобілізували чотири місяці тому.
– Денис працював на будівництві, – розповідає пані Ольга. – Коли отримав повістку, я дуже переживала. А він навпаки сприйняв це дуже спокійно. «Якщо кличуть, треба йти», – сказав він. Телефонував мені кожного дня. А я щиро молилася за нього. Я щаслива, що він повернувся живий і здоровий. Пишаюся, що він нас захищає.
Денис служить у 128 бригаді, яка дислокується в Дебальцевому. Йому 33 роки. Приїхав додому на десять днів. Каже, обов’язково мусить повернутися, адже там чекають його хлопці. За час служби чоловік схуднув на 22 кілограми. Каже, спершу незвичними були значні фізичні навантаження, тож зумів скинути зайву вагу.
– Мирне населення по-різному ставиться до наших вояків, – розповідає боєць. – Люди залякані. Вони бояться, що наші солдати відступлять і залишать їх наодинці з сепаратистами. А от російські «Гради» часто б’ють по селах, аби налаштувати місцевих жителів проти української армії.
Найзаповітнішою мрією чоловіка було якнайшвидше приїхати додому і обійняти кохану. Зізнається: її любов, молитви та підтримка були найкращою бронею у важкі бойові будні.
– Ми одружилися десять років тому, але не вінчалися в церкві, – розповідає Денис. – Під час перебування на фронті я зрозумів, що хотів би, аби ми з дружиною склали обітниці перед Богом.
Подружжя сподівається, що за такий короткий час відпустки вони встигнуть повінчатися і з нетерпінням чекають цієї особливої події. А Оля міцно тримає коханого за руку і закликає всіх українських жінок підтримувати своїх чоловіків, які сьогодні захищають Україну, і обов’язково дочекатися їх додому живими і здоровими.
Юля ТОМЧИШИН
