«Характер людини творить її долю»

«Характер людини творить її  долю»

кличко

Володимир Бондаренко журналіст, політехнолог і просто хороша людина. Більшість знають його, як українського пророка, який передбачає майбутнє. Прогнозуючи зміни у керівництві багатьох держав, він швидко став відомий на весь світ, а нещодавно  вийшла його унікальна  книга про братів Кличко. Чотири роки автор витратив на її створення, вишукуючи лише перевірені, цікаві та правдиві історії з життя відомих майстрів спорту.

Мені випала нагода поспілкуватися з цією чудовою людиною. В інтерв’ю пан Володимир розповів, як став журналістом, чому саме вирішив писати  про знаменитих, що було найважчим у роботі. Ми дізналися, звідки черпає натхнення письменник і над чим  планує працювати  далі.

 

 – Що привело вас у журналістику?

– Я ріс у сім‘ї, де завжди цінувалася робота і вважаю, що характер людини творить її долю. У нас газет вдома особливо не було. У сімнадцять, прочитавши цікаву статтю про унікальний випадок, вирішив, чому б не спробувати і собі написати про щось. У дев’ятнадцять мене забрали в армію і доручили підшивати газети. Там, я перечитував усе, що писалося в той час. Згодом, навчаючись у військовому університеті, зацікавили публікації під рубрикою «Характери й обставини». Їх суть була такою, що в житті все важко, ситуації, котрі  виникають, є  часто трагічні, тебе заганяють у глухий кут, де, здавалося, б виходу немає,  і тут людина проявляє себе, свій характер. Слабкі здаються, занепадають  духом,  сильні починають  боротися та знаходити. Читаючи про героїв, їх успіх, я вирішив, що краще вчитися у переможців, писати про них, щоб інші брали приклад  і боролися. Їхні поради допомогли мені сформувати  характер бійця, який ніколи не здається, тепер я словом допомагаю іншим знаходити себе в цьому житті.

 

– Чому саме вирішили написати книгу про Кличків?

 – Усерйоз почав вивчати біографію Віталія Кличка (а потім і його брата Володимира)  після того, як він, як  тоді здалося, скривдив мого приятеля, тодішнього чемпіона Європи з боксу Володимира Вірчиса. Коли Віталія запитали в газеті «Факти» про те, що  якщо Вірчис програв знаменитому кубинцю Хуану Гомесу в поєдинку за вихід до фінального бою за звання чемпіона світу, то все,  мовляв, може трапитись і у його двобої з Гомесом, Віталій врізав відповіддю-нокдауном: «Єдине, що мене ріднить з Вірчисом – це колір шкіри». Я був вражений відповіддю Кличка. Мене постійно непокоїло, як так можна принизити свою колегу, відомого спортсмена? З цієї образи я почав досліджувати феномен, спочатку Віталія, а згодом і Володимира. Досліджуючи їх характери, зрозумів, що вони надзвичайні. Через специфіку своєї діяльності, я часто перебуваю в оточенні відомих людей, зокрема і братів Кличків. Ще до написання книги зустрічався з ними на світських вечірках, різних публічних заходах, у Верховній Раді. Проте життям знаменитих братів цікавився без фанатизму: як і всі українці, вболівав за земляків у поєдинках, радів черговим перемогам.

 

– Які труднощі виникали під час написання книги?

– Труднощів, як таких не виникало, та було багато кумедних історій. Поділюся деякими з них. Віталій Кличко, знав мене, як політтехнолога, а не як журналіста. Якось, коли ми зустрілися у Київраді, він відвів мене вбік і запитує: «А як ти зміг потрапити на засідання Київради? Ми навіть помічників не можемо провести» (Черновецький на той час заборонив усім проходити). На що я відповів: «Віталію Володимировичу, я пишу книжку про вас, тому можу проникнути усюди».

 

– І якою ж була реакція Віталія?

– Про Кличків пише увесь світ, тому, думаю, він не здивувався, що знову хтось про них пише. Ще запам’ятався момент, коли я ледве не збив Кличка з ніг у Київраді. На той момент так хотів побачити одного із патріархів, що стояв «на старті», чекаючи поки він звільниться від купи журналістів та прихильників. І тільки патріарх залишився наодинці і відійшов у протилежному від мене напрямку, я помчав буквально стрімголов. Так поспішав, що випадково зачепив Кличка, який якраз ішов мені назустріч. Більш, як двометровий велетень зауважив: «Ти мене ледве з ніг не збив! Це навіть боксерам важко зробити (при цьому він посміхнувся). Куди так летиш?» І коли я пояснив, Віталій сказав: «Поспішати до такої людини – це свята справа». Наступного дня на якомусь блозі навіть з’явився жарт «Шалений політолог ледь не закінчив кар’єру Віталія Кличка».

 

– У чому полягає феномен спортсменів?

– У них феноменальна здатність тримати потужні удари, вони володіють блискавичною реакцією та витривалим характером і є хорошими філософами в боксі. У Віталія та Володимира аналітичний склад розуму. Врешті, Клички прославили Україну на весь світ. Перед написанням власної книги, я перечитав та проаналізував усі існуючі видання про них, які тільки є у світі. Ці  книги зберігаю досі. Єдине, що поки не прочитав, це книгу, недавно видану в Німеччині.

 

– У вашій книзі зібрано чимало особистих історій з життя Кличків. Де ви їх знаходили?

– У написанні книги я не поспішав. Як тільки випадала можливість поспілкуватися з Кличками, відвідував їхні змагання, зустрічався з їхніми друзями, рідними, колегами, сусідами. Хтось і сам  мене знаходив. Люди знали, що я пишу книгу, тому приходили до мене і розповідали цікаві історії. Для них це честь поділитися інформацією про славетних українців. З кимось спілкувався по телефону, а дехто і по скайпу ділився певними фактами.

 

– Чи легко писалося?

– Книгу можуть читати далеко за межами України, тому спочатку я зосередився на формі, яка краще сприйматиметься  під час  читання. На думку спала нестандартна форма «версія-факт». Захотілося вразити читача, до того ж така форма написання дозволяє самому аналізувати кожну з версій, а  потім довести, що унікальне, карколомне припущення все таки правдиве і підкріплене фактами.

 

– Що при написанні книги було найскладнішим?

– Шкода, що Володимир Кличко через шалену зайнятість досить рідко буває в Україні  і хоч доля часто зводить мене з обома братами, хотілося ще більше інформації про Володимира Кличка. Під час написання, мені допомагали волонтери перекладати текст з німецьких газет. Мій однокласник та друг, доктор філологічних наук Олег Харченко допомагав із перекладом текстів з американських та європейських видань. Загалом допомагали залюбки, оскільки йшла мова про гордість нашої  країни. Найбільшу увагу зосереджено на дослідженні характерів Кличків. Тому я добре досліджував біографію тата Кличків – генерала, розвідника, льотчика – Володимира Радіоновича. Батько був людиною абсолютної відповідальності. Уявіть собі, коли під час бойових дій наших миротворців в Іраку, поранених бійців приймали на лікування  у Німеччині, то Володимир Радіонович будучи генералом, сам за кермом їздив на відстань 500 кілометрів, щоб їх зустрічати.

Тільки така сердечна та мужня людина може виховати велетнів духу, таких як брати Клички. Спочатку брати уникали зайвих навантажень під час тренувань, та поставивши перед собою мету, вони врешті, забули про все,  щоб її досягти. «Всі мріють побувати на вершині. Але не всі розуміють, що там майже немає кисню». Чи витримає все це проста непідготовлена людина? Наскільки потрібно бути могутнім, щоб поборотися і бути кращим на планеті.

 

– Де ви черпали натхнення?

– Коли бачиш людину з великої літери, досліджуєш її унікальність, то хочеться в чомусь повторити її подвиг. Або, принаймні, наблизитися до вершини. Натхнення черпав у їхній силі духу, у безмежній відданості улюбленій справі. Чесно кажучи, інколи буває важко зупинитися, коли дуже чимось захоплюєшся.

 

– Що плануєте робити далі?

– Зараз на сході війна, тому на творчість мене особливо не тягне. Намагаюся допомагати нашим молодим хлопцям, займаюся благодійністю. Коли настане мир та спокій, візьмусь за реалізацію своїх творчих задумів. Хочу написати книгу про президентів України. Мені пощастило зустрічатися з кожним із них. Є бажання написати про них, не як про президентів держави, а як про президентів своєї волі та успіху. Показати їх як звичайних громадян, які так само, як і ми, помилялися, падали, але як і  Кличко – вставали та інколи закушували губу, беручи вершину за вершиною.

 

Р.S Особисто для себе, прочитавши книжку «Брати Клички. Секрети успхів чемпіонів», я дізналася чимало цікавого,  вона стане  хорошим порадником і путівником для кожної людини. Окремі правила, які  стали девізом у житті головних героїв, тепер будуть допомагати слабкодухим формувати бійцівський характер. Ти поглинаєш сторінку за сторінкою і виокремлюєш для себе потрібне, воно автоматично відкладається в мозку. Оригінальність видання в тому, що все підкріплене достовірними фактами. І віриш: героями не народжуються – ними стають. Автор подає різні версії, як  хлопцям вдавалося підкорювати вершини спорту. Від народження і до сьогодні. Історії, котрі розказують друзі спортсменів, дають зрозуміти, що все-таки середовище, в якому перебуває людина, має великий вплив на формування її, як особистості. Також читаючи розумієш, що нічого легко не буває.  Кожен може досягнути вершини, якщо наполегливо працювати, і не боятися ламати стереотипи. Запорукою успіху   є  сила підніматися після падіння. Саме таку рису характеру автор виокремлює  у братів Кличків. А тому читайте і насолоджуйтесь, вам сподобається.

Інна Данилків.

На фото: Володимир Кличко та Володимир Бондаренко.

 






Loading...



Схожі публікації

1 коментар

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares