«Що ви зробили з Україною?» – хотілося запитати у трьох попередніх президентів, які були присутні на військовому параді у День незалежності.
Перший президент підписав нічого не вартий Будапештський договір, віддавши ядерну зброю в обмін на… нинішню війну. Другий віддав на відкуп януковичам-ахметовим та іншим олігархам Донбас, енергетику, природні багатства і право приватизувати Україну. Усе закінчилось… війною. Третій воював з жінкою.
У виступі, перед початком параду, Президент Петро Порошенко сказав: «Ця війна увійде в історію як Вітчизняна війна 2014 року, війна проти зовнішньої агресії, за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ, за незалежність. Вітчизняна вона тому, що на захист Батьківщини піднялися всі, від малого – до старого. Боротьба за перемогу стала всенародним рухом, справою всіх і кожного».
Так, справжня незалежність лише починається. А справжня війна – триває.
Президент не вперше події на Донбасі називає війною. Офіційно ж це – артитерористична операція, яка затягнулася в часі. І військові стверджують: це – не АТО, а російсько-українська війна. А ті, що пішли на східний фронт добровольцями, нарікають: їм досі відмовляють у повноцінному забезпеченні бронетехнікою та зброєю.
Один із командирів 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» Василь Щербаков у ефірі «5 каналу» розповів, що на складах є багато зброї, але їм не дають її, мовляв, ви – добровольці, для вас – не передбачено. «Отже, нам передбачено лише вмирати за Батьківщину з голими руками… Та ми їх здолаємо… голими руками. Але при цьому втратимо молодь – генофонд, цвіт нації. Якщо ці діти з вищою освітою, йдучи у повний зріст за Батьківщину, загинуть, хто залишиться, хто дасть наступне покоління – наркомани, алкоголіки, які воювати не хочуть?»
А дехто не встиг ні здобути освіту, ні прожити. На Волині поховали 18-річного бійця «Азову», який ліг на гранату заради товаришів…
Важко уявити, що було б нині з українською армією, з Україною загалом, якби не героїзм наших бійців і не підтримка військових народом. Те, що повинна робити держава – роблять волонтери, прості люди, далекі від військової справи. Доброчинність не знає, що таке бюрократія, тендери, розкрадання, зволікання… Вона рятує чиїсь життя і дає надію.
Війна вимагає швидких рішень. І поки чиновники у погонах радяться, щось довго вирішують, – пересічні українці діють. Бо кожна свідома людина розуміє: ми повинні виграти цю війну, хоча ще не знаємо як. Адже росіяни мають набагато сильнішу армію і набагато більше ресурсів. І Путін не має наміру зупинятися. Але ми відсвяткуємо 24-у річницю Незалежності. І 25-у… Путін – не вічний, а Україна – буде!
І бійці, які виживуть й повернуться з цієї неоголошеної війни, запитають у військових бюрократів та у влади про ненадану вчасно допомогу, коли ціною втрачених життів доводилося втримувати оборону, про прорахунки командування сил АТО і чиновників, про те, чи виконали зобов’язання перед родинами загиблих товаришів. Проведуть люстрацію.
Експерти наголошують: значна частка кадрових проблем виникла через звичку українських політиків прилаштовувати на посади «любих друзів», незважаючи, що рівень їхньої професійної підготовки не відповідає нинішнім викликам. Даремно українські високопосадовці роблять вигляд, що не чують суспільного обурення та голосу бійців, який проривається крізь свист куль. Війна спише не все…
І поки увага світу була прикута до переговорів у Мінську, два російські бойові вертольоти Мі-24 уперше з початку бойових дій на Донбасі обстріляли некерованими реактивними снарядами українських прикордонників. Як повідомив речник інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко, загинули четверо прикордонників, троє поранено.
У Мінську український Президент попросив підтримки у світу. І наголосив: «Україна платить надто дорогу ціну за свою незалежність і право самостійно обирати цивілізаційний шлях розвитку».
Під час виступу на зустрічі Україна-ЄС-«Євразійська трійка», на якій був присутній і президент РФ Путін, Глава української держави сказав: «Сьогодні в Мінську, безумовно, вирішується доля світу і доля Європи. Саме так я оцінюю потенціал нашої зустрічі. Ми повинні разом знайти єдино правильне рішення, від якого залежить мир на континенті… Україна є відповідальним членом міжнародного співтовариства і вимагає поваги до свого суверенітету, територіальної цілісності й кордонів, відповідно до загальноприйнятих норм міжнародного права». І підкреслив, що мета його візиту до білоруської столиці – зробити все можливе, аби припинити кровопролиття й дати можливість почати складний процес пошуку політичного компромісу. А головною умовою стабілізації ситуації на сході України, за словами Порошенка, є встановлення ефективного контролю за російсько-українським кордоном як ключовим елементом суверенітету і незалежності країни й припинення поставок техніки та озброєння бойовикам. Крім того, Президент закликав звільнити всіх полонених і заручників, зокрема тих громадян України, які перебувають за її межами.
Відповідь – за Путіним. Уже найближчі дні покажуть, чи захоче він вийти з конфлікту, «зберігши обличчя».
…А ми молимось за мир і проклинаємо війну й тих, хто її розпочав та підтримує.
І прокляття буває
святим,
коли на світанках
стріляють у сни.
Коли вогонь
давиться збіжжям,
а земля
волає до неба
і нема порятунку.
Коли матір
втирає сльози
синові,
а він пригортає
її душею –
руки стали птахами,
відлетіли…
Коли молитва
зривається криком.
Коли скапують сльози
в долоні літа
і застигають
холодним смутком.
Коли сивіє світ
від скорботи і жаху.
Коли одні душі
стають ангелами,
а від інших
відвертається пекло.
Коли запитуєш:
«Боже, доки? За що?»
І не чуєш,
що каже Всевишній,
бо люди
розстрілюють тишу…
Ольга ЧОРНА.
