Пам’ятаю чорну хустину моєї бабці. Її син, мій рідний дядько, загинув у роки Другої світової війни. Пам’ятаю чорні хустини багатьох вдів і матерів. І покалічених фронтовиків. І похорони…
Знову на порозі біда. Страшно вимовляти слово «війна». І жахливо, що Путіна, який уявив себе геніальним полководцем ХХІ століття, благословили на вторгнення в Крим, а фактично, в Україну, зокрема, й восьмеро негідників, яких зродила наша земля. Серед них – жінка – голова Ради Федерації Валентина Матвієнко – з Шепетівки, що на Хмельниччині. А російський патріарх Кирило, замість того, аби закликати до миру, як то годиться священику, порадив українцям «не пручатися возз’єднанню російського народу». Мабуть, Господь заплакав, коли дивився на це…
Чи то доля в українців така, чи якась особлива місія – постійно боротися проти внутрішніх і зовнішніх ворогів. Щойно прогнали Януковича, з’явився Путін.
Майдан і агресія північного сусіда зробила незалежну Україну дорослішою, іншою. Коли видали указ привести війська у повну бойову готовність, чоловіки відразу ж подалися до військкоматів. До Дніпровського районного військомату у Києві прийшов гавіть 68-річний дідусь, аби його записали в лави військових «воювати за Неньку». І вперто чекав, поки не отримав добро.
А про цей трафунок написав журналіст Данило Яневський: «Уперше в житті зіткнувся в з таким випадком. Більш, ніж забезпечений знайомий шукав два дні райвійськомат, а знайшовши, – запронував воєнкому хабара (!) за те, щоб його мобілізували негайно, а не потім. До честі воєнкома, від грошей відмовився, але повістку виписав. Наш народ – непереможний».
Україну називали «країною сплячих ангелів». Ангели прокинулися! І якщо буде потреба, вони воюватимуть, наче Боги. Вони неймовірні, коли з дерев’яними щитами і палицями стояли супроти озброєних «беркутів» і ВВешників. А ще Україну боронить Небесна сотня. І велика віра в Господа.
Шалена атака Януковича, а потім і Путіна на самобутність українців, на права і свободи, спрацювала на об’єднання людей, на формування нової європейської політичної нації. З’явилося почуття героїзму й відповідальності за долю держави. І гордості. І болю…
Болю за те, що, екс-президент Янукович, який ховається від переслідування українських правоохоронців у Росії, закликав Путіна напасти на Україну для «відновлення законності». Таку заяву Януковича зачитав представник Росії Віталій Чуркін на засіданні Ради безпеки ООН минулого понеділка. У заяві, якщо її писав Янукович добровільно, зокрема, йдеться: «Події на Майдані, незаконне захоплення влади призвели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя, безпека і права людей, особливо на Південному Сході і в Криму під загрозою. Під впливом західних країн здійснюється відкритий терор і насильство, люди переслідуються за політичними і мовними ознаками…».
Представникам західних країн було «приємно» чути, що вони протегують українським «терористам» і «насильникам». Це схоже на залякування кримчан міфічними «бандерівцями», яких там ніхто не бачив, але всі бояться.
Щодо так званої заяви Януковича, то вона, швидше, є невдалим оправданням Кремля своїх окупаційнх дій. Бо, як кажуть експерти, така операція готувалася не день і не два. «Собіратєль землі руской» готував її місяці, а, може, й роки. Легко «відтяпавши» шматок Грузії, Путін думав, що швидко розправиться з Україною. Але не чекав Майдану, «тихого» спротиву, без жодного вистрілу, українських військових у Криму (цю тактику вже називають ноу-хау у веденні воєнних дій), і того, що весь світ засудить інтервенцію Росії.
Світ не повірив Путіну. Так, за словами постійного представника США в ООН Саманти Пауер, Росія пояснює своє вторгнення в Україну загрозами росіянам чи російськомовним, але «немає доказів того, що населення Криму та інших областей на Східній Україні піддається загрозі з боку нової української влади. Військове втручання не може бути виправдане загрозами, які не існують». Саманта Пауер заявила: «мобілізація російських військових є відповіддю на вигадану загрозу».
Подібної думки дотримуються в багатьох країнах. Жодна держава не виправдала російське вторгнення в Україну. Навіть члени-держави Митного союзу.
А країни, які пам’ятають радянську окупацію, – Чехія, Польща, Прибалтика, остерігаються російської агресії.
Вівторковий ранок приніс новину: Путін віддав наказ військам і з’єднанням,
які брали участь у військових навчаннях, повертатися до місць постійної
дислокації. На жаль, Криму це не стосується.
Хочеться вірити, що Путін вгомониться. І ця незвичайна війна з «невідомими» нападниками без шевронів, яких у світі однозначно назвали б терористами, закінчиться.
А наразі мусимо гордитися нашою армією, бо жодна з військових частин ВМС у Криму росіянам не здалася. Про це повідомили представники командування ВМС України в Севастополі. Жоден гарнізон чи корабель не виконав ультиматуму російських військових здати зброю і присягнути самопроголошеному «уряду Криму» або залишити службу. Не зафіксовано випадків дезертирства українських військових, окрім факту зради колишнього командувача ВМС України Дениса Березовського.
Мусимо дякувати світу за підтримку. Допомагають, як можуть. Штати вже розпочали економічну блокаду Росії. У заяві управління торгового представника США Майкла Фромана йдеться про те, що Америка призупиняє торговельні та інвестицій переговори з Росією через ситуацію в України. Економічна блокада триватиме доти, поки не вирішиться конфлікт в Україні. А Пентагон тимчасово перериває будь-які військові контакти з РФ.
Усі світові інституції та уряди закликають Путіна до деескалації кризи в Україні. І прогнозують: якщо Росія не зупинить конфлікт, її чекає міжнародна ізоляція.
І мусимо молитися…
«Отче наш, що єси на небесах…»
Дякуємо, що стоїш в обороні України. Не допусти кровопролиття. Аби землю навесні зерном, а не слізьми засівали…
«Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє!..»
І ти помолися, Росіє…
Ольга ЧОРНА.
У багатьох монастирях України та Росії почали плакати ікони.
Такі випадки почали фіксувати в Одесі, Рівному, Ростові-на-Дону та Новокузнецьку, уточнює FM-TV.
Як відомо, в православній традиції плачуча ікона вважається знаком з верху, який закликає людей до покаяння. Також це може бути попередженням до наближення важких часів.
Останній раз, аналогічні явища в Росії та в Україні, відбувалися за часів Жовтневої революції та перед розпадом Радянського Союзу.
Такий випадок можна оцінити як Боже застереження, – пише польський журналіст Томаш Терліковський (Tomasz P. Terlikowski) на сайті Fronda.pl.
“Чи не хоче нас Бог таким чином попередити перед надходженням важких часів і закликати до покаяння? Молитви ніколи не буває забагато, а міжнародна і цивілізаційна обстановка не схильні до надмірного оптимізму… Отже, до вервиці, до молитви і до покаяння! Кожна така подія є для християн закликом до зміни життя і знаком прийдешнього”, – зауважив Терліковський.
Печально в Храмі догоряли свічі…
Печально в церкві догоряли свічі
Молилася Марія над Христом.
А він, безвинний, їй дивився в вічі.
Й кадило гіркло над селом.
Стогнав і звав уже безсило
Недільний дзвін, як у біду набат.
Вкраїнонько, хіба ти так грішила,
Що йде війна, а не весна в твій сад.
Думки полинули далеко,
Туди, де діда кликнула війна.
В той рік на гніздах плакали лелеки,
І маму стали звати – сирота.
Бабуня в тридцять зодяглася в смуток,
Закам’яніло серце і душа.
А я в альбомі тридцять незабудок
Під фото свого діда віднайшла.
Печальні в Храмі догоряли свічі.
І жив Ісус на праведнім хресті.
Дивилась Матір в Його вічі.
Й кадилом пахло на селі…
Оксана Максимишин – Корабель
5 березня 2014р.