Міст через тишу: як у Тернополі розповідали поезію жестовою мовою і чому це потрібно і тим, хто чує (ФОТО)

– У мене в житті була ситуація, коли подруга, яка не чує, попросила мене перекладати жестовою мовою на прийомі в гінеколога. Лікарка просто не розуміла, як дізнатися в такої пацієнтки, що її турбує, як з нею спілкуватися. Тоді ми додумалися до того, що вони можуть переписуватися з допомогою телефону, адже це надто приватна ситуація навіть для друзів, – розповідає співзасновниця проєкту “Почути” киянка Олександра Смірнова.

Вже кілька років вона разом із однодумцями популяризує жестову мову і взялася робити те, чого в Україні, фактично, не було. Бо чи багатьом відомо, що з допомогою жестів можна не просто порозумітися у побуті, а розповідати поезію і навіть передавати звуки музики? І де можна знайти збірки віршів для людей, які не чують? І, взагалі, чи такі існують?

З питань, на які не було відповідей, і почався проєкт “Почути”. Кілька небайдужих українців запропонували поетам зачитати свої вірші жестовою мовою і голосом одночасно та записати це на відео.

– Мене часто питають: у тебе в родині хтось не чує чи маєш таких знайомих, з якими хочеш краще розумітися? – розповідає Олександра Смірнова. – Ні, просто я сама дуже люблю поезію. І якось одного вечора прийшла в Києві з мистецької лекції й подумала: класно, є стільки цікавих творчих заходів. Але що би було, якби я не чула? От піду на звичайний творчий вечір, і що там можу зробити? Нічого. Тоді ми з друзями замислилися, як змінити ситуацію.

Зараз на фейсбук-сторінці проєкту вже є понад півсотні відео з поезіями жестовою мовою, їх також можна переглянути на ютуб-каналі. А для того, щоб залучити якомога більше людей, учасники проєкту мандрують Україною і влаштовують мистецькі зустрічі.

Свої вірші українською, російською та мовою жестів у Тернополі читали поети з Рівного, Ужгорода, Києва, Ковеля, Львова. Є у проєкті й тернополянка. Надія Сеньовська один зі своїх віршів присвятила чоловікові, який воював на сході України. Над його прочитанням жестовою мовою працювала два тижні.

Захід відбувся у дитячій бібліотеці. Перед тим проєкт гостював у Житомирі, Рівному, Луцьку, Харкові, Білій Церкві, а після Тернополя будуть нові міста й аудиторії.

Передати слова мовою жестів авторам допомагає професійна перекладачка. Виявилося, що це не так просто. Для розуміння того, що таке жестова мова, насамперед варто зазначити, що в кожній країні вона своя. У світі налічується таких понад 120 і ще більше  діалектів. Тому, незважаючи на те, що у Великобританії, Америці та Австралії люди говорять англійською, глухі люди у цих країнах використовують окремі жестові мови — британську, американську й австралійську, — які дуже відрізняються одна від одної. В Україні використовують українську жестову мову, яка також є унікальною.

– Мені здавалося – береш слова і перекладаєш, – каже Олександра Смірнова. – Але після того, як ми отримали відгуки від людей, які не чують, на кшталт: “Що це у вас за каша виходить?”, вирішили звернутися до професійної перекладачки. І виявилося, що перекладати жестовою мовою кожне окреме слово – це схоже на роботу з гугл-перекладачем. Тобто зрозуміти можна, але загалом отримуємо набір слів. Звичайно, ми перекладаємо і слова, але головне – це передати сенс.

Зараз учасники проєкту і самі вивчають жестову мову. Поети розповідають, що для них це стало справжнім відкриттям.

– Жестова мова дуже виразна, – розповідає Валерія Королишин. – Мені раніше часто робили зауваження, що я загалом у житті багато жестикулюю, що я дуже емоційна. І мені сподобалося, що в жестах можна передати цю емоційність.

У Києві є центр жестової мови, де проводять навчальні курси для всіх охочих. В обласних центрах, і в Тернополі, діють осередки Українського товариства глухих, де також працюють професійні перекладачі й проводять різні заходи за участі людей, які не чують. Також стали доступні онлайн-перекладачі жестової мови.

– Культурне та соціальне життя може і має бути доступним для всіх і кожного, – зазначає Олександра Смірнова. – На різних рівнях – від музеїв і кінотеатрів до лікарень, навчальних аудиторій і державних установ. Сьогодні є стільки речей у суспільстві, які нас намагаються розділити, сказати, хто більш достойний, а хто менше. Ми говоримо про те, що в нас є значно більше речей, які нас об’єднують.

На жаль, поки знання жестової мови в Україні радше екзотика, аніж норма. Новини з сурдоперекладом транслюють лише кілька телеканалів, а культурні заходи, на які можуть завітати як здорові люди, так і люди з порушеннями слуху, – скоріше виняток, ніж правило. Тим часом, наприклад, у Фінляндії, з субтитрами транслюються абсолютно всі програми. А шість років тому у країні поставили першу у світі оперу для нечуючих.  Медики і правоохоронці країн Скандинавії зобов’язані знати жестову мову, а багато здорових людей вивчає її замість іноземної.

Змінити ситуацію можна, і це доводять учасники проєкту “Почути” – звичайні українці, які власними силами прокладають міст через роз’єднаність і тишу. Дізнатися більше про проєкт, а також долучитися, можна на фейсбук-сторінці спільноти.

Факти про жестову мову, яких ви не знали

  • Жестова мова складається із жестів, кожен з яких робиться руками у поєднанні з мімікою, формою або рухом рота та губ. Але є також дактильне мовлення – це комунікація за допомогою пальцевої абетки, коли кожну літеру у слові показують пальцями окремо.
  • Жестова мова як така виникла раніше, ніж мова звукова. Вважається, що перша комунікація відбувалася саме завдяки жестам, а набір звуків був доволі обмеженим. Жестова мова використовувалася монахами під час особливо суворих постів, обрядів. Приблизно 200 років тому – у 18 столітті абат де л’Епє починає працювати з нечуючими і стає одним із перших сурдопедагогів.
  • Дата народження української жестової мови – 1805 рік, саме тоді вона була описана вперше.
  • У жестовій мові немає розділових знаків, до яких ми так звикли. Акценти розставляються інтуїтивно або за допомогою більшої експресивності, проте носії мови спілкуються переважно короткими реченнями. Крапка – пауза після речення. Знак оклику – емоції на обличчі. Знак питання – також емоція, або ж жест, якщо важко зрозуміти без цього.
  • Кожне слово артикулюється. Існують жести, які подібні між собою, і лиш артикуляція здатна відрізнити їх одне від одного.
  • Найпоширенішою в світі вважають індійську жестову мову – нею розмовляє близько 2,7 мільйонів людей.
  • Лінгвісти вважають жестову мову найшвидшою в світі. Поки ми будемо вимовляти слово «Паралелепіпед», з допомогою дестів можна сказати 3-5 слів.
  • У деяких країнах в школі жестову мову можна вибрати для вивчення як іноземну. Наприклад, син Анджеліни Джолі Нокс вибрав для вивчення американський різновид цієї мови.
  • Існує штучна міжнародна жестова мова – жестова есперанто. У 1975 році на 7 Всесвітньому конгресі з проблем глухоти була прийнята і затверджена Міжнародна жестова мова, яку група експертів розробляла майже чверть століття.
  • Жестову мову поділяють на розмовну та “калькуючу”. Остання – жестикулювання “слово в слово”, коли під час розмови один окремий жест означає одне окреме слово. Розмовна ж жестова мова (якою спілкується більшість глухих та слабочуючих) вміє “спрощувати” мовлення, адже вона дає можливість одним “помахом руки” позначити цілий вираз із 3-5 слів.
  • Люди з вадами слуху мислять образами. Наприклад, замість того, щоб подумки побачити текстові образи кожного слова у виразі “Ти підеш зі мною гуляти?” – у людини перед очима промайне жест, що означає щось на кшталт “Ми гуляти”.
  • Малюки 6-8 місяців вже можуть висловлювати свої прохання за допомогою жестів ще до того, як навчаться говорити.
  • Мозку все одно, як засвоювати мову. Дослідження підтвердили, що жестова мова і усна обробляються в одному відділі мозку.

Автор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares