Поминання померлих у християнській Церкві здійснюється від часу її заснування і йде від апостолів і Самого Господа. Смерть тілесна не руйнує і навіть не послаблює спілкування померлих з людьми, що живуть на землі. Поки останнім судом не розділені віруючі, всі вони і живі, і померлі складають спільну Церкву. І всі ми взаємно один до одного повинні ставитися, як члени одного тіла, в дусі доброзичливості і велелюбного спілкування – і живі, і померлі.
«Ті, що відійшли, живі, тільки іншим життям живуть, свідомо перебувають у спілкуванні між собою відповідно до тамтешніх умов і порядків, і на нас поглядають, і до нас приходять, чують наші молитви за них, і за нас моляться і роблять нам повчання» – пише святитель Феофан Затворник. Союз Церкви земної з Церквою небесною виявляється насамперед у молитві живих за померлих.
До молитви за померлих спонукує нас християнська любов, якою ми всі взаємно з’єднуємося в Ісусі Христі і становимо духовне братство. Тому, молитва за померлих є плід цієї любові, для якої нема меж ні в просторі, ні в часі, вона поширюється і на тих, що живуть на землі, і на тих, хто в іншому світі. Така молитва є перед Богом заступниця і прямо діє на померлу душу, зігріваючи її і зміцнюючи. Вона є великою втіхою і відрадою. Молитва живих за померлих – це засіб і той подвиг, якими надолужується духовна безплідність померлих. Велика втіха, велика нагорода чекає того, хто ближнього визволить від тимчасового нещастя. Ще більшу нагороду одержить той, хто своїми щиросердними молитвами допомагає померлому осягнути прощення гріхів і наслідувати вічне блаженство. Молитва за померлих є милостинею духовною. «Для померлих братів наших і сестер поминання – немов шматок хліба голодному і кухоль води спраглому. Це – велике добре діло», – навчає святитель Феофан. Особливо благотворна для померлих молитва, з’єднана з Божественною Літургією, коли відправляється принесення безкровної Жертви. Велику користь для померлих приносять панахиди. Як проміння блискавки сягає з кінця в кінець по небу, так молитва торкається всіх померлих.
Наступною дією, яка стосується поминання померлих, є милостиня або подаяння від імені померлих. Любов і милосердя, виявлені ближнім в пам’ять і в ім’я померлих примножують число людей, які підносять молитву за їхнє спасіння.
Особливо старанні молитви за померлих творимо в третій, дев’ятий, сороковий день, день річниці після смерті і упродовж часу Великого посту – сорокоусти. У такий спосіб потверджуємо, що пам’ятаємо про них, що вони серед нас і ми творимо спільну Церкву.
Нехай Божественна літургія, молитва і милостиня наша визволяють від пут пекла душі померлих і допомагають їм досягнути вічного воскресіння.
о. Богдан Зінченко, член Національної спілки журналістів України.
