Тернополянин Андрій Дрьомін загинув у бою під час наступу на Донецьк з боку Іловайська. Він був бійцем батальйону «Азов». Мав позивний «Світляк». Так називали його друзі. Андрій разом з побратимами потрапив у засідку. Цей бій став останнім для Андрія та його бойового товариша Миколи Березового, чоловіка Тетяни Чорновол.
Авто із загиблим героєм зустріли на під‘їздах до Тернополя. Через усе місто до рідного села Андрія проводжав кортеж побратимів. Сотні містян виходили до дороги якою везли тіло бійця, аби віддати йому останню шану.
Ховатимуть Андрія сьогодні, 13 серпня, у рідному селі Великий Глибочок. На похорон із заробітків повернулася мати загиблого. Андрій був єдиною дитиною у сім‘ї і ще не встиг одружитися. Він був активним представником УНСО, з перших днів відстоював боротьбу українців проти диктаторського режиму на київському Майдані, перебуваючи там у найтрагічніші дні великих втрат. Андрій займався ковальством. Друзі розповідають, що він був відповідальний, чесний, добрий і дуже надійний. У січні йому виповнилося 32 роки.
– Ми маємо стільки героїв, ми пролили стільки крові уже там на сході, що ця війна однозначно має закінчитися нашою перемогою,– каже товаришка загиблого Люба Буряк. –Я переконана це або перемога на Донбасі, або перемога в Москві. Герої вмирають, не вмирає наша пам‘ять про героїв і ми з друзями вже говорили, що будемо звертатися до міської ради з пропозицією одну із вулиць Тернополя назвати ім‘ям «Світляка».
– Краще б я його живого зустрів і пожав йому руку, – каже односелець Василь Івасечко.– Це трагічна звістка. Сумно, що зустрічаємо Андрія за таких обставин. Він дійсно патріот з великої букви із самого дитинства і напевно любов до України булав його генах.
Тернопільщина сумує і оплакує своїх героїв. У області оголошено дні жалоби 12 та 13 серпня.
Юля ТОМЧИШИН.
