Ігорю Рожуку 1 серпня виповнилося лише 37 років. Він пішов захищати Україну і нас з вами добровільно. Не чекав повістки, а сам з’явився у військкомат. Воював у гарячих точках. Був водієм зенітно кулеметного відділення, зенітно ракетно-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки військової частини А7170. Загинув у боях з російськими окупантами на Донеччині.
Без люблячого батька залишився восьмирічний син Сергійко, осиротіли без свого Ігоря батько Теодозій Мирославович, мама Олена Терентіївна, брат Олег.
Родом Ігор з Буцнева Великоберезовицької громади. Останнім часом проживав в Тернополі. Він дуже любив свого синочка, підтримував батьків. Був надійним і щирим другом, дуже відповідальною людиною, – кажуть про Ігоря у селі.
Багато хто знає Ігоря як вправного футболіста. Він виступав за команду «Мрія» його рідного села Буцнів, а також за великоберезовицькі команди «Поділля» та «Лан». Займався також ремонтом автомобілів, відкрив власну справу.
Та жорстока війна перервала всі плани. У рідному селі Ігор знайшов вічний спочинок. Тепер Герой оберігатиме своїх рідних та Україну з небес…
– У селі Буцнів Великоберезовицької громади попрощалися з загиблим Героєм Рожуком Ігорем Теодозійовичем. Останню шану захиснику, який, обороняючи Україну від російських окупантів на Донеччині, пожертвував найцінніше – власне життя, прийшли віддати рідні, сусіди, односельчани, побратими, військовослужбовці та усі небайдужі люди, які разом з сім’єю Героя розділяють їхнє страшне горе.
Окупанти забрали життя одного з найкращих синів України, справжнього патріота, люблячого сина, батька, чудового футболіста, щирого та привітного чоловіка! Він обожнював спорт, виступав за футбольну команду рідного Буцнева «Мрія», а згодом за «Поділля» та «ЛАН» (Велика Березовиця).
Світла пам’ять про Ігоря Рожука назавжди житиме у наших серцях. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким, – повідомили на сторінці Великоберезовицької селищної ради.
Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо ціну нашої перемоги!
