«Невже на Тернопільщині – у серці бандерівщини – не знайшлося гідного командира для бойового підрозділу?»

«Невже  на Тернопільщині – у серці бандерівщини –  не знайшлося гідного командира для бойового підрозділу?»

zbruchВійськовослужбовець Володимир Розум’як  вважає, що у трагедії, яка забрала життя шести бійців батальйону «Збруч», винні командири

Минулої неділі Тернопільщина знову здригнулася від болю. У далеких степах Херсонщини загинули наші земляки. Жорстока смерть чатувала на них не під час бою з ворогом, не на передовій, а у… тваринницькому приміщенні колишнього колгоспу. Вона підступно підкралася рано-вранці, коли хлопцям, напевно, снилися рідні домівки, дорогі серцю люди…

1лютого о 4 годині ранку в селі Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області стався вибух в одному з наметів, де, серед інших, ночували і бійці «Збруча». У результаті пожежі та детонації боєприпасів шестеро військовослужбовців загинули, ще одинадцятеро отримали опіки різного ступеня тяжкості. Також вогонь знищив стрілецьку зброю, набої до неї та інше військове майно.

Військова прокуратура Південного регіону України почала кримінальне провадження. Пожежа, як заявили у цьому відомстві, сталася через те, що один з військовослужбовців для розпалювання печі застосував бензин. Цього бійця затримали, а також призначили пожежно-технічну та низку судово-медичних експертиз.

– Я особисто спілкувався з військовим прокурором. Це порядна людина, яка пройшла крізь АТО, і тому впевнений, що не спустить цю справу на «гальмах», – так сказав під час скайп-зв’язку з тернопільськими журналістами військовослужбовець полку спецпризначення головного управління військової розвідки Володимир Розум’як. До листопада минулого року він не тільки служив у батальйоні «Збруч», а й стояв біля витоків його створення, інструктував новобранців, докладав максимум зусиль, щоб підрозділ був боєздатним та належно оснащеним.

Так вже трапилося, що саме у ці дні він, перед відправкою на Схід, приїхав у місце розташування батальйону провідати свого бойового побратима і близького друга нині покійного Павла Римаря, інших солдатів, яких знав за період спільної служби.

За словами Володимира, навіть якщо до пожежі призвела злочинна недбалість сержанта 30-ї бригади, який перебував у сусідньому від «збручівців» наметі (а саме такою на тепер є основна версія слідства), це аж ніяк не знімає відповідальності з командування та офіцерів тернопільського батальйону.

Передусім Розум’як звинувачує заступника командира з тилового забезпечення, який безпосередньо відповідає за створення належних і безпечних умов для розквартирування особового складу:

– По-перше, легкозаймисті намети були розміщенні у приміщенні із загратованими вікнами, що стало однією з причин смерті хлопців. По-друге, за всіма військовими нормами навіть в умовах бойових дій боєприпаси повинні зберігатися на безпечній від людей відстані, а цього не було зроблено.

Та найбільше спецпризначенця вразив той факт, що вже після трагедії, коли в опіковому центрі Херсону на межі життя та смерті балансували четверо бійців, жоден з офіцерів підрозділу, включаючи командира Ларіна, не відвідав потерпілих, не підтримав їх хоча б добрим словом.

А ще Володимир Розум’як багато говорив про нестатутні стосунки між командуванням та особовим складом «Збруча», про неналежний морально- психологічний клімат у підрозділі. І якщо, на його переконання, бойовий дух солдатів є високим, усі вони рішуче налаштовані виконувати поставлені завдання, то офіцери на чолі з підполковником просто паразитують, живуть власними інтересами, але за рахунок тернопільської громади, яка постійно матеріально підтримує свій рідний батальйон.

– Невже на Тернопільщині – у серці бандерівщини не знайшлося гідного командира для цього бойового підрозділу? – задав на нині вже риторичне запитання боєць полку спецпризначення перед телекамерами регіональних та всеукраїнських мас-медіа. Та, на жаль, воно, це питання, так і зависло у повітрі…

 

Батальйон «Збруч» був сформований у травнi минулого року районними та міськими комісаріатами Тернопільської області з числа добровольців і мобілізованих наших земляків.

На оснащення цього підрозділу  з обласного бюджету депутати виділили мільйон гривень. Паралельно, батальйон був профінансований Міністерством оборони України і волонтерами.

Пiсля проходження вишколу на вiйськовому полiгонi особовий склад 6-го батальйону територіальної оборони розпочав службу з охорони стратегічних об’єктів області. Пізніше, частину підрозділу українське командування  вирішило направити на Херсонщину для виконання завдань у районі проведення Антитерористичної операції на пiвднi України. Це викликало певнi проблеми, бо основна мета батальйону при його формуваннi була доведена до майбутнього особового складу як охорона стратегічних об’єктiв Тернопільської області. Тому, 17 липня заступник командира  батальйону з військової підготовки Віталій Гуменний та 38 солдатів, у більшості з сімейних обставин, вiдмовилися виконувати цей наказ і залишилися служити в Тернополi, але проти них було вiдкрито кримінальне провадження за ст. 402 Кримінального кодексу України. На цьому перипетії зі «Збручем» не закінчилися. Невдовзі у деяких регіональних засобах масової інформації з’явилися публікації, у яких військовослужбовці звинувачували командира батальйону Ігоря Ларіна у знущанні над підлеглими, а також кореспонденції зовсім протилежного змісту, автори яких схилялися до думки, що публічні нападки на підполковника носять замовний характер.

Так це, чи ні, а бiльшiсть бійцiв продовжила нести службу на блокпостах у Херсонськiй областi на кордонi з Кримом.

Восени 2014 року Міністерство оборони та Генеральний штаб Збройних сил України прийняли рiшення про переформатування 6-го БТрО у мотопiхотний батальйон та зарахування військовослужбовців з Тернопільщини до складу 128-ої гірсько-піхотної бригади.

Ось такою є поки-що коротка «біографія» бойового підрозділу, який, як і десятки інших, захищає Україну та українців у зоні так званої антитерористичної операції, або правильніше – на війні з терористами та окупантами. Такими скупими  є відомості про батальйон у Вікіпедії – вільній інтернет-енциклопедії.

Щоправда, після трагедії 1 лютого сюди обов’язково внесуть ще й прізвища тих, хто не вижив у вогні. І вже неважливо, чи ці людські втрати вважатимуть бойовими. Болить зовсім інше – не стало наших земляків, чиїхось чоловіків, синів, братів, рідних. Вічна їм слава!

У зв’язку з трагічною загибеллю бійців «Збруча» на Тернопільщині оголошено три дні жалоби…

Юрко СНІГУР.

 






Loading...



Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares