Музика до “Тіней забутих предків” та ще десятків фільмів. Інструментальні твори, кілька балетів та опера, прем’єру якої благословив і профінансував Папа Іван Павло ІІ. Його музикою захоплюються, її виконують оркестри у багатьох країнах світу. Це все – про Мирослава Скорика, Героя України, композитора і диригента, пише ВВС. Його не стало на 82-му році життя.
Писати музику Мирослав Скорик почав дуже рано – у 6 років. Його ідеальний слух і здібності першою оцінила відома оперна співачка Соломія Крушельницька, яка була рідною сестрою його бабусі. Вона порадила відправити Мирослава до музичної школи.
Його батьки також любили музику, грали на інструментах – скрипці та фортепіано – і часто влаштовували вдома музичні вечори.
“Батьки вирішили показати мене Соломії Крушельницькій. Вона попросила щось заграти на фортепіано. Ноти на той час я вже знав. Почав грати й раптом зупинився. Сказав, що не продовжуватиму, бо інструмент фальшивить. Вона зрозуміла, що в мене абсолютний слух”, – розповідав Мирослав Скорик в інтерв’ю “Газеті по-українськи”.
У 1948 році родину Скориків репресували і зі Львова вислали до Сибіру. Мирославу тоді було 9 років. Але і там він продовжував вчитися грати на фортепіано, а також опанував скрипку. Хоча зізнавався, що все ж нове життя впливало на уподобання – багато займався спортом. І навіть мріяв стати футболістом.
Повернувшись до Львова у 1955 році, вступив до місцевої консерваторії. А вже у 1964-му створює музику до фільму “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова. Йому тоді було 26 років.
Подивившись фільм, композитор Дмитро Шостакович був у захваті.
“Він мені написав: “Я був дуже вражений вашою прекрасною музикою. На жаль, я мало її знаю, але докладу зусиль, аби з нею ознайомитися”. Це було для мене великим потрясінням”, – розповідав Мирослав Скорик в інтерв’ю “Українській правді”.
Згодом він стане автором музики до понад 40 художніх фільмів, багатьох камерно-інструментальних творів, кількох балетів та опери “Мойсей” за поемою Івана Франка. Прем’єра опери відбулася у Львові, а спектакль благословив і профінансував Папа Іван Павло ІІ.
Однак чи не найпопулярнішою стала музика композитора до фільму “Високий перевал” Володимира Денисенка. Вона називається “Мелодія ля-мінор”. Її називають духовним гімном України. Ще Мирослав Скорик викладав у Київській консерваторії, а також у музичних закладах США та Австралії.
У 2011-2016 роках керував Національною оперою України. Його твори виконують у всьому світі, а сам композитор виступав як диригент оркестру і піаніст з багатьма відомими оркестрами. Фахівці пишуть, що музиці Скорика притаманні мотиви карпатського фольклору, а також джазу.
Мирослав Скорик був тричі одружений. Шлюб із Ларисою Скорик (у дівоцтві – Кузма), архітекторкою і відомою політикинею тривав 20 років. Їхня донька, Мілана – художниця по тканині.
Однією з пісень, яка стала популярною у далекі 60-ті роки, була пісня “Не топчіть конвалій” – це був перший український твіст. Автор Мирослав Скорик шукав виконавицю, і йому порадили Ларису Кузму. Тоді вони й познайомилися, а невдовзі одружилися. Останній шлюб композитора – із журналісткою львівського телебачення Адріаною Стельмах. З нею композитор теж прожив близько 20 років. Саме її він називав натхненницею багатьох своїх творів.
Прощаюся з Мирославом Скориком у Соборі Воскресіння Христового УГКЦ та у Львові в Соборі Святого Юра. Поховають його на Личаківському кладовищі.
.
