Невеличкі, ніби іграшкові пристрої дозволять зберегти життя українських воїнів на Сході
Військова агресія Росії активізувала український інтелект. Задля перемоги вітчизняні винахідники здатні на справжні дива. Тернопільські інженери створили для бійців унікальний літальний апарат. Його головне завдання – фіксувати скупчення сепаратистів. Потужні лінзи камер дозволяють побачити навіть добре замасковані позиції противника. А найважливіше – не доведеться ризикувати життям нашим розвідникам і особовому складу. Завдяки повітряному “шпигуну” вони не потраплять у засідку та вчасно будуть попереджені про вогневу атаку.
Розвідувальний апарат інженери проектували кілька місяців. Кажуть: на фронті є великий попит на такі пристрої, але держава поки не проявляє належного інтересу до розробок українських учених. Науковці працюють після роботи і деталі для безпілотників купують за власні кошти.
Апарати-невидимки
Ми стоїмо на подвір’ї недіючого тернопільського заводу і дивимося на себе згори. Вірніше, дивимося на екран, на якому нас показують. Я піднімаю голову до неба – воно ясне та чисте. Тим не менш, там є хтось з відеокамерою, яка фіксує все, що відбувається на землі. Згодом над нами помічаю мініатюрний апарат, який малює у небі кола. Це і є тактичний розвідувальний літальний пристрій, який передає дані на монітор.
– Між собою ми його називаємо галицьким словом – “бомко”. Він доволі малий, якщо порівняти з іншими літальними апаратами. І гуде, як комаха, – зауважує Тарас Рафа, керівник групи інженерів Тернопільського національного технічного університету, які працюють над апаратом.
Автори проекту запевняють, що аналогів такому пристрою в Україні ще немає. Збирали його самотужки “з нуля” – експериментували і з поєднанням компонентів, і з конструкцією. Наразі у Тернополі очікують на перших пілотів з АТО. Бо хоч апарати і називають безпілотними, керування вони все ж потребують. Щоправда – на відстані з допомогою пульта управління та спеціального монітору для спостереження.
Свою розробку інженери порівнюють із пташкою. На певній висоті важко розрізнити, яструб це чи, може, горобець. Ще вище її взагалі не видно. Розвідувальний пристрій, кажуть вони, швидко піднімається поза межі, коли людина його не почує і не побачить. А він може бачити далеко й повідомляти розвідку про виявлені об’єкти.
Допомогти не лише шкарпетками
Всього у проекті задіяні близько десяти тернопільських інженерів. За словами Тараса Рафи, який нині живе та працює у США, ідея такого пристрою з’явилася у нього ще під час Майдану. Поки вивчав професійну літературу й обдумував, як взятися за справу, – почалася війна.
– Десять років я працював викладачем у Тернопільському технічному університеті, – розповідає він. – Сьогодні моя робота у Штатах пов’язана зі складною технікою, розробляю там медичні прилади. Коли почалися протистояння в Україні, зрозумів: вболівати на відстані – то одне, а справді допомогти – інше. Звичайно, можна надсилати гроші на рахунок армії, передавати термобілизну, шкарпетки. Це добре, і багато хто вже це робить. З технічною допомогою була велика затримка. Я почав збирати команду, і в Тернополі вдалося залучити групу інженерів, з якими втілили цю ідею в життя за досить короткий термін.
Якщо чекати допомоги держави – минуть роки
У прес-центрі АТО визнають потребу в апаратах для розвідки й зазначають: працюють у цьому напрямку вже давно. Однак групи інженерів, які сьогодні в різних містах України взялися допомагати армії, розраховують більше на власні сили та підтримку небайдужих українців.
– Зараз українська армія використовує безпілотники, але їх дуже мало й усі різні. Ми бачимо одноразові або любительські конструкції, – зауважує Юрій Лещишин, викладач кафедри біотехнічних систем технічного університету. – Тому якщо йде бій, наші розвідники змушені підповзати за лінії противника, ризикуючи своїм життям, хоча це може робити літальний апарат. Проблема в тому, що раніше такі пристрої взагалі не застосовували. А те обладнання, яке купували за кордоном, досі ще лежить на складах. Звичайно, є багато готових розробок державних підприємств, але їх не втілюють у життя або роблять це дуже повільно.
Поки що електронного розвідника тернопільські інженери готують на Схід для добровольчих батальйонів. Там він, кажуть, пройде і польові випробування, і «сертифікацію» – на полі бою. Якщо ж чекати на підтримку держави, щоб отримати сертифікат військово-промислового комплексу, а разом з тим і надію на серійне виробництво такого пристрою, мине не один рік.
Ціна питання
Навіть силами свого невеликого колективу тернополяни готові робити кілька десятків безпілотників у місяць. За словами Василя Забитівського, викладача кафедри біотехнічних систем, базову модель апарата-розвідника можна вдосконалювати залежно від потреб військових. Якщо необхідно буде підняти на ньому вантаж, слід лише поміняти розмір рами й поставити потужніші мотори. Можна змінювати і висоту та тривалість польоту.
Проте, необхідні деталі на зарплату українських освітян не купиш. Аби зібрати один такий літальний апарат, потрібно понад півтора тисячі доларів. Більшість деталей доводиться купувати за кордоном, хоча проблем із доставкою не виникає: це тільки питання часу і коштів, кажуть інженери.
– Є шведський проект безпілотника для спецназу, який поміщається на долоні, – порівнює викладач кафедри комп’ютерних наук Олег Назаревич. – Він може залетіти через вікно й передати всю необхідну інформацію. Так от, комплект із двох апаратів і радіостанції коштує 200 тисяч доларів. Британська армія озброїла всі свої спецвійська такою технікою. Мабуть, усі витрати держбюджету України на армію менші, ніж загальна вартість цих пристроїв. Ми намагалися досягнути оптимального співвідношення ціни та можливостей кожного компонента. І, фактично, за ціною “іграшок” створили надійний і якісний літальний апарат.
Розробка тернополян отримала схвальні відгуки експертів у Києві, коли вони представляли свої апарати колегам з інших груп, які працюють у цьому напрямку.
Науковці кажуть: якщо б українська влада змогла залучити весь той ентузіазм, який нині є, і об’єднати корисні напрацювання волонтерів, фахівців, це була б виграшна стратегія, вигідна усім. Поки ж такої ініціативи вони не бачать і самостійно шукають можливості, щоб допомогти українським воякам, які ціною власного життя цю державу захищають.
Антоніна БРИК.
Автори проекту створили сторінку в соціальній мережі “Фейсбук”:
Рахунки для фінансової допомоги проекту “Бомко”:
ПриватБанк 5168 7420 1606 2683 UAH, 5168 7420 1189 9741 USD, Назаревич Олег, PayPal (USA) uav.bomko@gmail.com
хлопці, ви молодці, незрозуміло, де держава? якби не отакі патріоти, України, мабуть, уже б не було. А взагалі, складається враження, що та нескінченна війна вигідга нашому президенту, уряду, які хочне хоч, а звязані з великим бізнесом