Чи вдивляємось ми в нічне таємниче небо, чи стоїмо на березі неозорого моря, чи милуємось лісом і слухаємо шум дерев, чи наш зір приваблює квітучий луг, що стелеться перед очима, — нас щоразу розчулює краса природи. «Видимий світ, — повчає святий Василій Великий, — це розкрита спасенна книга; читаючи її, ми пізнаємо свого Творця, що премудрістю Своєю створив усе».
Яка щаслива людина, що Господь зробив її учасником Своєї Божественної слави! Якщо такий чудовий світ, що оточує нас, якщо людина втішається радістю від усього, що бачить навколо себе за свого земного життя, яке не раз сполучається з горем, сльозами й турботами, то що ж можна сказати про вічне життя на небі, де перебуває постійна і вічна радість — Христос, де святим наготоване блаженство єднання з Ним. Святе Письмо свідчить: «не бачило того око, не чуло вухо, і не спадало на серце людині те, що наготував Бог тим, хто любить його» (1 Кор. 2, 9). До вічного життя і слави в небі покликав Бог тих, хто віддав йому віру і любов свого серця.
Земне життя наше — це підготовчий час перед вступом у вічність. І Церква Христова — немов життєдайний виноградник Божий — вказує своїм вірним шлях до вічного щастя, пропонує певні засоби для досягнення його. Хто перебуває під благодатним крилом Христової Церкви, в її огорожі, хто живе на землі згідно із заповідями Божественного Учителя і Спасителя роду людського, Ісуса Христа, той знає, яке щастя бути з Христом, і день за днем наближається до Нього. Для цього нам треба видалити з душ і сердець своїх суєтні й безплідні пожадання, бо вони часто стають перешкодою на шляху в світле царство Господа слави. До нього входять праведні люди, прикрашені поданим від Господа благодатним одягом християнського доброчинства.
І нам не треба далеко від себе шукати Царства Божого, бо Господь сказав: «Царство Боже всередині вас» (Лк. 17, 21). Якщо віруюча людина має в серці своєму Царство Боже, тобто живе, виконуючи заповіді Христові, то вона багата і без багатства, славна і без слави, радіє серед скорбот. Саме про таких християн пише у своєму посланні до коринтян святий апостол Павло: «Ми, — говорить він, — нічого не маємо, але всім володіємо» (2 Кор. 6, 10).
Син Божий заповідає Своїм послідовникам: «Шукайте перше Царства Божого та правди Його» і закінчує: «…і все те (необхідне в земному житті) додасться вам» (Мф. 6, 33). Отже, Господь не залишає вірних дітей без Своєї Божественної допомоги. Однак Спаситель у Своєму Євангелії застерігає і від перешкод на шляху до Царства Божого. Згадаймо історію життя царя Соломона: здається, все було в нього, але зрештою писав він: «Оглянувся я на всі діла мої… і ось усе — суєта і нудьга духу» (Еккл. 2, 11).
Не таке Царство Боже: воно сповнює душу небесним миром, заспокоює і втішає. Слово Боже навчає нас, що Царство Боже -— «не пожива й питво, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим, 14, 17).
Царство Боже, яке вселяється в серце справжнього християнина, — це праведне життя згідно з законом Божим, це мир і спокій совісті, який може дати віруючій людині Господь. Нам треба тільки відкрити двері свого серця, побажати, щоб Царство Боже увійшло в нас, спрямовувати своє життя так, як навчають заповіді Господні, щоб Царство Боже перебувало в нас завжди.
