“Розлучені теж сміються”: відомі митці Богдан Мельничук і Ліля Костишин запрошують тернополян на виставу

“Розлучені теж сміються”: відомі митці Богдан Мельничук і Ліля Костишин запрошують тернополян на виставу
Ще раз мала змогу переконатися, що Тернопільщина багата талановитими людьми. На одному диханні прочитала випущений у тернопільському видавництві «Принтер-інформ» збірник п’єс «Квіти цвітуть завжди вчасно» відомих  авторів Лілі Костишин та Богдана Мельничука.

Драматурги висвітлюють актуальні проблеми сучасності, зодягнені у сувій художнього слова. Кожна п’єса приваблює по-своєму. Читач може насолодитись історією справжнього і ніжного кохання, оцінити віддану дружбу, що базується на принципах рівності, безкорисливості й взаємоповаги, поліпшити настрій, поринувши у чарівний світ гумору й повчитися не опускати руки перед труднощами, а долати їх за допомогою цілеспрямованої праці.

Тема соціальної нерівності завжди хвилювала як вітчизняних, так і зарубіжних письменників. У п’єсі «Блискавка на голе гілля» автори показують чисте і світле кохання двох молодих людей з різних соціальних прошарків. Арсен – син першого заступника мера, а Віка – дочка перукарки. Батьків хлопця більше цікавлять матеріальні цінності, ніж стосунки між людьми.

Віка мудра і розсудлива дівчина. Для неї щастя – це коли двоє дивляться в один бік і при цьому ще й бачать одне одного. Вона порівнює їхнє кохання з неопалимою купиною, що незважаючи ні на що… цвіте.

Римую чуття, заримовую сльози –

І ріже строфа, як ніж,

Бо в наших стосунках –

реальності проза,

А прози боїться вірш…

Хоч Арсенові батьки її зневажають, вона все одно  просить поважати і любити їх, бо вони дали йому життя. За такі виховні моменти – творцям особливий респект.

Дівчина ніби відчуває щось недобре і просить маму видати збірку з її віршами під назвою «Блискавка на голе гілля». Для неї жити правильно – це означає «вчасно зайнятись і яскраво горіти». Та не судилося…

Автори вустами своїх героїв закликають поважати почуття закоханих,  дати змогу молодим людям жити так, як хочуть вони, адже це їхнє життя і ніхто, навіть батьки, не мають права нав’язувати свою думку.

Твоєю я була, а ти – моїм.

І будемо довіку ми з тобою.

Допоки будуть люди на землі,

Ми їх благословлятимем любов’ю…

Трагічна кінцівка п’єси – це виклик суспільству, в  якому панують цинічні й нікчемні людці, котрих цікавить тільки власне збагачення – щось «приватизувати» і здерти останню латану свитину, застосовуючи погрози. Вони відбирають найцінніший скарб – життя, скалічуючи долі навіть власних дітей.

…Порада для тих, хто мріє потрапити у казку здорового сміху, зарядитись енергією гарного настрою, відчути пульс іронічних жартів, тимчасову свободу від сімейного життя – прямуйте у клуб розлучених жінок, який знайдете у сатирично-гумористичній п’єсі «Розлучені теж сміються».

Драматурги,  мудро й ненав’язливо  просять  читача робити відповідні висновки і не зациклюватися на вільних стосунках без жодних зобов’язань, не старатися «переробляти» своїх чоловіків, а сприймати їх такими, якими вони є. Адже людина прекрасна у цьому світі своєю індивідуальністю і неповторністю. Родзинка сімейного щастя – у вмінні зберегти сімейне вогнище. Воно має горіти, зігріваючи всіх. Це буде тільки тоді, коли матиме захист із усіх боків, побудований на любові, повазі й взаєморозумінні.

У п’єсі-казці «Пастка для орла» автори вустами казкових героїв висвітлюють важливість дружби, в якій інтереси друга повинні важити не менше, ніж власні. Дружба – це «дорогий діамант» і, знайшовши його, потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив  блиску.

Головна героїня драми «Квіти цвітуть завжди вчасно, або «Без права на повернення» Мирослава – художниця опиняється у пастці жорстокої людини, котра заради власної вигоди застосовує будь-які нікчемні методи. Звільнившись із лабетів цього нікчеми – їде до Італії. Малює.  Її картини потрапляють на виставку. Жорстоку, але справедливу оцінку отримує від авторитетного італійського мистецтвознавця.

Повернувшись в Україну, продовжує навчатись у відомого українського художника Івана Мулярчука, якого запрошували залишитися на проживання і в Канаді, й у США, і навіть в Австралії, однак творити там не міг – чужина не надихає.

У цій драмі автори закликають цілеспрямовано йти до наміченої мети, бути патріотом рідного краю, щоб ніхто не посмів називати українців другосортними у будь-якій сфері.

Дуже приємно, що деякі з цих п’єс вже отримали сценічне життя. Драматична повість «Перерваний політ» (так перейменували «Блискавку на голе гілля»)  побачила світло рампи  у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Юрія Дрогобича. Поставив її головний режисер Олександр Король і митці з Дрогобича показали цю виставу не лише у себе «вдома», а й у Тернополі та більш як двадцяти інших містах. «Пастка для орла» у постановці народного артиста України Адама Цибульського на сцені Коломийського академічного драматичного театру відкрила 9 вересня Всеукраїнський фестиваль «Коломийські представлення».

 29 вересня у Тернополі народний театр-студія «Сузір’я» під орудою заслуженого діяча мистецтв України Ореста Савки покаже в “Бункері муз”, а згодом (дату буде встановлено) – і в  Тернопільському театрі ім. Т.Шевченка  прем’єру комедії «Розлучені теж сміються або в ЦРУ тільки жінки».

Читайте, насолоджуйтесь і пийте неповторний бальзам для спраглої душі з невтомного джерела творчості двох талановитих митців – Лілі Костишин та Богдана Мельничука.

Василина ВОВЧАНСЬКА. м. Тернопіль.







Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *