Сергій Руденький із села Залісці Шумської громади ніколи не служив в армії. Але не зміг залишатися осторонь, коли почалася війна. І вже 8 березня Сергій пішов на фронт. Воював у гарячих точках, зокрема на Донецькому напрямку. В одному з боїв влітку Сергій отримав контузію. Після лікування у госпіталі український захисник знову повернувся на фронт, хоча міг ще певний час побути вдома.
Сергій загинув 3 жовтня внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Красногорівка Покровського району на Донеччині під час виконання бойового завдання. У квітні йому виповнилося 38 років. Сергій не встиг створити свою родину. У невтішному горі залишились літні батьки – мама Ольга та тато Анатолій, а ще три брати – Петро, Микола і Василь.
Сергій народився у Коськові Шепетівського району Хмельницької області. Згодом сім’я перебралася у рідне село матері Сергія – Залісці на Шумщині. Тут закінчив школу, пізніше навчався у Тернопільському вищому професійному училищі №4 імені Михайла Паращука. Останнім часом працював трактористом у ТОВ «Бриківське».
Ті, хто знав і любив Сергія кажуть про нього тільки гарні слова. Про те, що він був дуже добрим, чуйним сином, братом, надійним другом та побратимом, хорошим колегою.
Нині, 10 жовтня, у сумний для України від ракетних обстрілів день, Шумська громада провела в останню земну дорогу Героя.
«Знову сумна втрата у нашій громаді… 3 жовтня, внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Красногорівка Покровського району на Донеччині загинув Руденький Сергій Анатолійович, 1984 року народження.
Ще від початку повномасштабного вторгнення російської федерації Сергій пішов захищати рідну землю, не зміг спокійно залишатись дома. Він назавжди залишиться в пам’яті рідних та близьких як чудовий син, найкращий брат, надійний друг та побратим.
Сергій був добрим, щирим, життєрадісним, завжди усіх підтримував та допомагав у всьому. Україна втратила ще одного Героя, який щиро любив її та захищав, незважаючи ні на що. Він ніколи не ховався від труднощів, для нього обов’язок був понад усе. Низько схиляємо голову перед загиблим, розділяємо біль втрати з рідними, близькими та друзями, бойовими побратимами. Наші захисники і захисниці відважно виборюють рідну Батьківщину, але, на жаль, багато з них ціною власного життя. Спочивай з миром, Герою!» – щирі слова співчуття і болю висловили у Шумській громаді.
Сумують за Сергієм і його колеги:
«Колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “БРИКІВСЬКЕ” щиро сумує з приводу непоправної втрати – внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Красногорівка Покровського району на Донеччині загинув наш колеги Сергій Анатолійович Руденький.
Нехай добрий, світлий спомин про Сергія назавжди залишиться у серцях рідних, колег, усіх, хто його знав, любив та шанував. Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, проте світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя, завжди будуть сильніші, ніж смерть! У нашій пам’яті Сергій Анатолійович назавжди залишиться добрим другом, доброзичливим колегою, надійним порадником, професіоналом своєї справи.
Глибоко сумуємо з приводу цієї непоправної втрати та висловлюємо щирі співчуття родині загиблого героя України. Віримо, що Всемилостивий Господь прийме його світлу та щиру душу в Царство Небесне. Вічна світла пам’ять нашому колезі, другу та справжньому воїну, вірному солдату України. Поділяємо біль та горе рідних!»
Поховали Героя на місцевому кладовищі з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн у виконанні військового оркестру. Вічна пам’ять Герою! Дякуємо за Україну!
.
