Подія Стрітення Господнього сталася за давніх часів в Єрусалимському храмі. Йосиф і Марія прибули до Єрусалиму, як минув час очищення породіллі, щоб принести Дитя Ісуса перед Господа і подати відповідні жертви на виконання закону Мойсеєвого.
Ніхто з служителів храму не міг тоді знати, що на руках Марії було незвичайне Дитя. Кожен, хто бачив з Немовлям Марію поряд з Йосифом, міг вважати Його сином Йосифа з Назарета. Йосиф і Марія дали Самому Богові розкрити в свій час справжню достойність і призначення Дитини, яку принесли з собою.
Чутка про видіння віфлеємських пастухів до Єрусалима не дійшла, тому Йосиф і Марія зовсім не сподівалися, що тут хтось пізнає в їхній Дитині Царя Ізраїльського. Та ледве вступили вони у двір храму, як виходить їм назустріч з радісним нетерпінням, мов до давно очікуваних, один поважний старець – це був Симеон, за своїм лагідним духом справжній ізраїльтянин, що користувався повагою в своїх співгромадян. Він чекав утіхи ізраїлевої, тобто пришестя Месії – Христа, і за це був удостоєний багатьох божественних натхнень. Бог відкрив, що він не бачитиме смерті, поки не побачить Христа Господнього.
Симеон часто ходив до храму, а того разу мав особливе бажання йти туди. І ось, він бачить, як заходять Йосиф і Марія у двір. Боже провидіння раптом вказало йому на них і вклало в його розум – це Дитя і є Той Самий Цар-Месія, Котрого ти чекаєш. Тому старець бере Його на свої руки, а Марія в здивуванні поступається натхненному старцеві. Симеон тримає Дитя якийсь час на руках своїх, а потім, охоплений радістю давно жаданого часу, то піднімає погляд до неба, то опускає його на Дитину, проголошуючи натхненні слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,.. тепер-то Господи, помре раб Твій спокійно, бо своїми очима побачив Спасителя, Котрого Ти дав світові. Я побачив світло народів, бачив славу Ізраїля і досить вже пожив…» Та й Марія мала дізнатися тут багато нового про майбутню долю Свого Сина, дещо надто важливе, покрите таємницею, що тільки пізніше могло пояснитися самими подіями.
Старець благословив Йосифа і Марію за те, що вони удостоїлися такої почесті в служінні Месії. Потім, звернувшись особисто до Марії, передав їй Дитя, сказавши, що Воно буде предметом сперечання й каменем спокуси і на Ньому, як на пробному камені, виявиться те, що хто має у своєму серці до Бога та Месії. «…І Тобі Самій, Маріє, пройде меч у серце Твоє та й це слово вже було зброєю». Гострий погляд старця, востаннє на землі осяяний таким світлом, проник гостріше заліза в душу Марії.
Звернувшись до Дитини і осягнувши духом, Кого бачить перед собою, прославляє Бога і пророчиця Анна, стара вдова, яка мала дар пророкування. Вона також чекала утіхи ізраїлевої.
Наслідуймо цих праведників, бо їхній Господь є і наш Господь, стрівшись з ними, Він готовий стрітися і з нами. Заглибимось в роздуми про подію Стрітення, стараймося навчитися, як самим досягти зустрічі з Господом і стрітити Господа, котрий недалеко від кожного з нас.
