– Я мріяла займатися міжнародними відносинами з дитинства, завжди відчувала, що це – моє покликання. Але в радянські часи для дівчинки з красивого міста Тернопіль це бажання вважалося недосяжним, – розповідає Таміла КАРПИК, чия біографія нині включає роботу в офісі зв’язку НАТО в Україні, університеті Національної безпеки та оборони США у Норфолку, в дослідницькому центрі у Вашингтоні.
Українка, яка родом з Тернополя, Таміла Карпик, представниця «Open World Learning» у Торонто, директор ГО «Четверта хвиля» після кількох років у США поїхала у Канаду. Каже, що це було швидше пригодою, ніж необхідністю. Про своє життя там, а також проекти, в яких беруть участь наші краяни, Таміла Карпик розповіла в інтерв’ю Global Ukraine News. Сьогодні «Наш ДЕНЬ» знайомить з цією неординарною українкою своїх читачів.
– Я народилась і виросла у «файному місті» Тернопіль. Там живуть мої батьки, родина, та й моє серце – досі там. Закінчила Тернопільський національний економічний університет, зокрема магістратуру за напрямком «Менеджмент організацій». Згодом працювала викладачем в своїй альма-матері та експертом з питань стратегічного розвитку в Тернопільській торгово-промисловій палаті й Агентстві міського розвитку. Неодноразово проходила професійні стажування в Чехії, Польщі та США за програмами Європейського Союзу і Агентства з міжнародного розвитку США. У студентські роки я отримала унікальний шанс представляти Україну як єдиний делегат від нашої держави на Всесвітньому конгресі дітей і молоді Організації об’єднаних націй у США. Участь у цьому масштабному заході надихнула мене втілювати принцип «Мисли глобально, дій локально» на практиці – активно займалася організацією освітніх таборів для молодих лідерів у Східній Європі та розвитком молодіжної програми Ротарі в Україні, згодом – реалізацією проектів у сферах безпеки та євроатлантичної інтеграції. Бажання пізнавати світ спонукало мене отримати освіту за кордоном.
– Я почала заповнювати анкети на різні програми, і в результаті отримала стипендію, яка фінансується урядом США. Вона давала мені можливість навчатися в магістратурі за спеціальністю «Міжнародні відносини» в Old Dominion University, що розташований у Норфолку в штаті Вірджинія. За кілька тижнів до поїздки у США – з квитком на літак і візою в паспорті – одержала звістку, що також виграла Rotary World Peace Scholarship на навчання за магістерською програмою в Австралії. Довго вагалась, але обрала синицю в руках, бо на той момент в Україні не було Посольства Австралії, необхідно було здавати якісь додаткові іспити.
Два роки навчання у США були одними з найяскравіших у моєму житті – нові знайомства, подорожі та найголовніше – набуття унікального досвіду роботи в галузі міжнародних відносин та безпеки під час стажувань у Посольстві України у Вашингтоні, у Joint Forces Staff College та в неурядовій аналітичній організації Business Executives for National Security. Саме знання та вміння, отримані за океаном, стали дуже цінними, зокрема, під час моєї роботи в Офісі зв’язку НАТО над започаткуванням проекту з утилізації надлишкової зброї в Україні.
– Переїзд у Канаду був швидше пригодою, ніж вимушеною необхідністю. Дістала візу та й прилетіла заради цікавості, але останні десять років живу на дві країни. Спочатку, як і більшість новоприбулих іммігрантів, працювала не за спеціальністю – продавцем у магазині жіночого одягу у Ванкувері. Але згодом виграла стипендію на навчання в Dalhousie University (Галіфакс, провінція Нова Шотландія), де отримала диплом магістра. Навчаючись, викладала різні дисципліни в цій галузі для студентів бакалаврату. Також представляла Канаду на молодіжному конгресі в рамках Саміту НАТО у Бухаресті, куди потрапила як один з трьох делегатів у результаті відбору у всеканадському конкурсі.
Звичайно, враження від таких поїздок – незабутні, і залишаються в пам’яті на все життя. Свої дослідження презентувала на міжнародних конференціях та у кількох наукових статтях, а згодом німецьке видавництво запропонувало мені безкоштовно видати книгу англійською мовою. Зараз я працюю представником канадсько-української освітньої організації «Open World Learning» у Торонто. Надаю консультування щодо правильного вибору програм на навчання в коледжах чи мовних школах як дітям, так і дорослим. Маємо контракти з багатьма вишами у Канаді, тож вибрати є з чого. Нещодавно з радістю відгукнулась на пропозицію директора Української суботньої школи ім. Юрія Липи у Торонто викладати у них. Продовжую співпрацю з міжнародними інституціями. Коли з’являється шанс робити щось корисне в Україні – звичайно, використовую цю можливість.
– У Торонто – близько 60 українських організацій. Тут кожен може знайти щось за інтересами – і старші люди, і діти, і митці, і бізнесмени. А хто не знаходить – той створює нові ініціативи. Як-от молоді українські жінки, які приїхали в Канаду зовсім недавно, створили досить активну групу «Українські мами Торонто» – для взаємної підтримки та спілкування.
– Міжнародна організація українських громад «Четверта хвиля» створена у 2004 році. За більш, аніж десять років існування ми провели сотні проектів – від культурно-мистецьких (вечори краян з Тернопілля, Львівщини та інших регіонів; благодійні концерти відомих українських митців) до спортивно-масових (футбольні турніри з командами інших діаспор). Щороку на Різдво кілька груп волонтерів – в етнічних костюмах, з музичними інструментами та насиченою програмою – відвідують українські родини Онтаріо з колядою. Це – один з досить ефективних засобів збору коштів для майбутніх проектів. У межах можливостей надаємо фінансову підтримку організаціям культурного спрямування в Україні.
Ми робимо конкретні проекти з конкретними результатами. Шість років тому «Четверта хвиля» започаткувала унікальний масштабний захід – чемпіонат світу з футболу серед українських діаспорних команд. П’ять років поспіль чемпіонат проходив у Тернополі. Щоразу в ньому беруть участь представники української діаспори 12-15 країн світу. Інший успішний проект – це благодійний марафон «Діти Торонто – дітям-сиротам України». Протягом чотирьох годин триває прекрасний концерт творчих дитячих колективів Торонто, а діти приносять одяг, іграшки, шкільне приладдя для своїх ровесників в Україні.
– Моє життєве кредо – слова Ганді: «Хочеш змінити світ – почни із себе». Я переконана, що результат – це поєднання щирої віри в те, що ти робиш, позитивної енергії, яку вкладаєш в улюблену справу, і – все ж таки – певний відсоток везіння. Сильна віра у власні сили та пристрасне бажання змінити світ на краще, підтримка батьків і хороші друзі, яких щастило зустріти в житті – усе це є важливим. Я працювала в різних галузях: від туризму – до торгівлі, але коли робила те, що не до душі – відразу бачила сон: я пливу в морі все далі й далі, а бурхлива хвиля відкидає мене на берег, ніби я пливу не в тому напрямку, й відчуваю, що треба плисти в інший бік. Так, життєва хвиля мене сама приводить у потрібні місця в потрібний час, але все ж необхідно вміти плавати.
