Направду гарно, настільки гарно, що хочеться затамувати подих, зупинитися, споглядаючи… Дім, обвитий трояндами. Не кажіть мені зараз ні про лихо, ні про горе, ні про хвороби, нудьгу, болячки…
Ні, нічого не кажіть, поки я стою перед домом з трояндами, наче перед воротами раю, наче перед храмом, святою святинею… Тут гарно, затишно, барвисто. Пташина співає у пишному гіллі, її навіть не видно – тільки чути її спів. Троянди, пташина і дім.
Великий красивий дім – чиясь фортеця. Сімейне гніздечко, світла оселя… Най так і буде ще довго-довго: троянди в обіймах дому, дім ув обіймах троянд…
Не розповідайте мені сьогодні нічого: ні новин, ні прогнозів, ні історій… Я хочу тиші і співу пташки, якої навіть не видно у трояндах, що притулились до дому…
Неля ДРИБОТІЙ.
