Римо-католицька громада невеличкого села неподалік Чорткова відправляє службу у велетенській металевій діжці. За радянських часів тут не було жодної церкви. У 1990-х місцеві православні побудували свій храм. А от невеличка громада католиків не мала грошей на спорудження костелу, тож щонеділі їм доводилося ходити близько п’яти кілометрів на Службу Божу до Чорткова.
Тепер у селі є парафія Святого Яна Непомуцена. Храм невеличкий, але дуже затишний і, на перший погляд, навіть важко сказати, що це металева цистерна.
У 2000 році настоятель тамтешнього римо-католицького костелу Ян Пьонтковський побачив у Чорткові невеличкий кіоск у металевій бочці та запропонував вірянам облаштувати у ній храм. У минулому цистерна слугувала житлом для геологів в Сибірі. ЇЇ спускали в гори з гелікоптера. Чортківчанин, що працював в Тюмені, отримав її в рахунок зарплати і привіз додому. Далі зробив в ній магазин.
Громада села менш ніж за півроку перетворила цистерну на храм. Спільними зусиллями парафіян та священників всередині бочки зробили ремонт. Стіни утеплили і оббили, повісили ікони, зовні спорудили фасад і надали цистерні вигляду культової споруди, облаштували огорожу.
На території церкви парафіяни висадили дерева і встановили дзвіницю. Храму дали ім’я Святого Яна Непомуцена, адже старожили добре пам’ятають фігуру цього святого, яка стояла неподалік села і була місцем молитви і відпочинку для тих, хто йшов до Чорткова. У радянські часи її знищили, тож у такий спосіб Переходи повернули собі опіку цього святого.
Отець Сворог Дуда з Словаччини приїхав на Чортківщину кілька років тому. Зізнається, йому дуже сподобалася ідея парафіян у селі Переходи.
– У храмі дуже затишно і тепло у холодну пору, – каже отець Сворад Дуда, настоятель костелу святого Станіслава у Чорткові. – Це маленький прихід, але дуже добре, що люди мають місце для молитви і можуть прийти у неділю і свята на Богослужіння. Майстри зробили все дуже красиво.
У церкві-бочці є всі неодмінні атрибути звичайного храму.
– По обидва боки – крісла. На них – слова і ноти духовних пісень, які виконують під час служб, – розповідає житель Переходів Андрій Романський. Зазвичай, приходять до церкви 10-20 людей. На свята збирається більше.
Жителі села Переходи пишаються своїм храмом, кажуть: таких оригінальних церков в Україні немає більше ніде. Сюди навіть приїздять туристи, аби побачити унікальну святиню. Лишень дивуються неймовірній винахідливості парафіян і їх настоятеля та величезній любові до Бога, яка допомогла здолати всі перешкоди.
